ЕСЕ        12 Лютого 2017        1508         13 коментарів

МЕТАФІЗИКА ЯК БУНТ ПРОТИ НЕОБХІДНОСТІ

Наука дає закони свІту; вона (потенційно) може прояснити все існуюче, всю реальність. Метафізика ж дає СВОБОДУ від законів, “відрив від реальності”
Лише ставши “збоку від світу” (зайнявши позицію метафізики), ми можемо побачити, наприклад, красу, добро, істину (приблизно ЦЕ у С. Симоненка було представлено Образом “бджоли”, яка літає над різними кущами і збирає з їхніх квіток різний мед, і каже, що світ – різнобарвний, красивий і те де). В підняттІ до загальних “начал” сущого метафізика мені дає перевАгу перед таким же, як я, одинИчним, дає можливість оцінки, а головне – ВИБОРУ; вона ставить нас в відмінну від реальності площину, аби нам знайтИ собі “місце в світі”.

МЕТАФІЗИКА ЯК БУНТ ПРОТИ НЕОБХІДНОСТІ
Нас не втішить версія “ми від пітекантропа” (у С. Симоненка то є Образ “мухи”, яка літає близько до землі, попід квітучими кущами, не піднімаючись у небо, і бачить скрізь тільки гній, яким удобрюють кущі); ми не згідні бути лише “річчю серед речей”, – і цю незгОду спочатку, в дитинстві, нам насильницьки заштовхали в свідомість ті, які самІ не згідні на це. І якщо нівелювати метафізику на користь науки, то, як я вказала, зникне смисл життя, свобода і те де, – залишиться лише необхідність (ФАТАЛЬНІСТЬ).
Ми і спрАвді не мОжем без метафізики? – Ймовірно, так.

Причина цього та, що людина, за підручником Петрушенка, не має “вродженої [біологічної] програми”, є надто слабкою і беззахисною, і тому не може вижити без колективу, в якому неодмІнно формується в людИни ільєнківський “ідеальний вимір” (від слова “ідея”), – а тому людина з необхідністю отримує свідомість – “со[вместное]знание”. А є свідомість – отже, є передумова її (як і передумова “ідеального”) – уява – бачення інакшого, неочевидного, нереального – наприклад, кентаврів, Бога. Отже, “ідеальне” (метафізичне) не може не виникнути для людського ВИЖИВАННЯ.
І от ми бАчим це неочевидне, а йому нема мІсця в реальності. ТІсно в неминучості реального світу жИти, бо людина вимагає собі прАва на більше, ніж є.

От людина і визнаЄ існування “іншої реальності” – метафізичної. Метафізика – це бунт проти необхідної ОЧЕВИДНОСТІ – як в Достоєвського – “разрушение стеклянного дворца” (в “Записках из подполья”), – або: “Тварь я, дрожащая [перед необходимостью], или право имею [на СОБСТВЕННОЕ действие]?” [див.: “Преступление и наказание”] – тобто право на починання нового причинОво-наслідкОвого ряду, як сказав би Кант. Тобто метафізика для світу НЕ ПОТРІБНА, їй НЕМА МІСЦЯ в реальності, але ми не можем просто тАк змирИтися з голою необхідністю, бо в нас необхІдно зародилася свідомість.
Реальність набуває “бджолиного” забарвлення лише з точки зору ідеологій (метафізики).

Метафізична ідеологія формує лінію ставлення до діяльності, до світу, створює “паралельну”, особисту чи колективну, шизофренічну реальність, задаЄ ТЕЛЕОЛОГІЧНИЙ ХАРАКТЕР існуванню – відриває людину від даного (грубо, дУуже грубо кажучи – від Теперішнього), спрямовує її погляд в нереальне – в світ мрій, очікувань, можлИвостей, а не дійсності, – в безконечне, в досконале, в “есхатологічне” (в певному сенсі, дуже віддаленому) майбутнє. Неможливо побачити реальний світ чи реальну людину, іншу людину, живучи в своЇй “метафізиці”: опосередкування світу моїми власними упередженнями й ілюзіями викрИвлює реальність, на відміну від прозОрих “окулярів” науки, яка є точною в пізнанні дісності (світу) засобами і логікою самого ж світу.
Без метафізики життя виглядатиме приреченим, безпросвітним, некрасивим, , недобрим, НЕСТЕРПНИМ [,як то здається людям-метафізикам], але, насправді, більше того – ніЯким. Ну а хто готовий жити сІро і витримувати реальне життя (той, хто не вірить), – тОму метафізика, ймовірно, не потрібна.

РеАльна, а не вигадана дісність (світ) для всіх і для всьОго існуючого одинакова; але в такій дійсності нема ні твоєї точки зору, ні екзистенційного відчуття “присутності”, тому той, хто “живе реальним життям”, позбавлений “свого”, егоїстичного; він і не вірить, і не любить, і взагалі не відчуває своєї “присутності” інАкше, аніж фізично. Тобто людина-реаліст повністю НЕЙТРАЛЬНА, стерильна, наприклад, щодо тих же “екзистенціалів”.
Свідомість, яка існує лише з фізичної необхідності, з необхідністю не має місця в фізичному світі, а тому її свобода в цій суперечності – не мати упередження, тобто для людини це – не бути рабом своєї ОСОБИСТОЇ точки зору на світ, рабом ідеології. Інакша річ – чи необхІдна нам ця свобода, ця “незаангажованість”, буддистська порожність? – Думаю, то є справа смаку.

В підсумку, метафізика – це опір пан-НАУКОВОСТІ, тобто фатальності; це бунт проти необхідності, хоча може й ПІДЛІТКоВИЙ, адже бунт проти БЕЗСИЛЛЯ ПЕРЕД “ОБЛИЧЧЯМ” НЕОБХІДНОСТІ, пануючої в реальності, обертається безсиллям В реальності. З інакшого боку, нам невідомо: “нірвана” – це насолода чи жахлива порожнеча?

З точки зору №1, метафізика, відносно людини, мАє право на існування (право на мою боротьбу за свободу – з допомогою створення “паралельної реальності”), адже “порожня” людина – то не є людина: вона не Є, а ІСНУЄ (і НЕ В ФАЙНОМУ сенсі). З точки зору №2, депресивна ніЯкість світу ДЛЯ ТЕБЕ – то природний людині стан, від якого ми типу-за-Біблією, “відпали” і в який варто повернутись; така ніЯкість і тебЕ, і свІту для тЕбе – то стан звільнення від метафізичних ілюзій. Отже, боротьба за метафізику (і метафізика як боротьба) – то боротьба за ДУХ; боротьба прОти метафізики – це падіння з ідеальних вершин – в РЕАЛЬНІСТЬ. Тому все дуже і дуже складно.

Тетяна Горщар

  Метки:
Обговорення: 13 коментарів
  1. Юрій сказав:

    Чого Ви особисто шукаєте?

    Відповіcти
    1. Таня сказав:

      я відчуваю щось живе і пробую пояснити його. в таких собі замальовках. не більше.

      Відповіcти
  2. Таня сказав:

    Пацана.

    а серйозно: несерйозне питання.

    Відповіcти
  3. Владислав сказав:

    Цікаві думки, але чому написання то велики то малими буквами?

    Відповіcти
    1. Таня сказав:

      то замість наголосів і курсиву

      Відповіcти
  4. Олександр Білий сказав:

    “Вона(метафізика) ставить нас на відмінну від реальності площину, аби нам знайти “місце у світі” “(Ваша цитата).
    Гарна собою тільки половина цитати, а далі Ви звели її нанівець. Якщо можна стати збоку реальності – а це дійсно можна, але не в плані шизофренії, чи певної релігійної екзальтованості, чи беззмістовної мрійливості – то для чого повертатись туди, звідки вже вирвались, знаходити місце там, де для вас його вже немає, де воно вам не потрібне. Це велике благо – стати на відмінну від реальності площину. І це ніяк не погіршує сприйняття реальності, не робить його нижчим за наукове, а навпаки, робить його набагато вищим і істиннішим. Саме тоді “реальність” розцвітає, з чорно-білої стає кольоровою, барвистою, тому що ви вже поза нею – поза сірістю і необхідністю.

    Відповіcти
    1. Таня сказав:

      “метафізика: туди і назад”

      1. (то для чого повертатись Туди)
      то метафізична сторона тОго сАмого фізичного, а не “життя після смерті”.
      2. (реальність розцвітає, бо ви вже поза її необхідністю)
      світ Пітера Пена. а цей малий, здається, помер.
      ну як можлива реальність без опори на необхідність?)

      Відповіcти
  5. Олександр Білий сказав:

    Занадто Ви коротко висловились. Для мене “метафізика туди і назад” сприймається як опускання в фізичне – туди і обернений рух – повернення назад. Саме це повернення і є спочатку перехід у “відмінну від реальності площину”. Ви ще в реальності, але одночасно поза нею. Ви сприймаєте реальність з іншої протилежної їй сторони.
    Дивно, слова ваші вроді як вірні і ніби ні. Якщо метафізика є стороною реальності, то Ви це розумієте як – що вона є протилежність реальності? Якщо вона є грань реальності, то вона така ж “фізична реальність” тільки прикрашена мрійливістю, щоб не було боляче жити і грубому аналогу її сестри. Якщо вона є протилежність, що я мав на увазі, і на що вроді схиляєть зміст Ваших слів про іншу площину, то перейшовши в неї назад вже ніхто не вертається. Немає потреби. Світ є дві протилежності і він розгонутий саме для того, щоб прийти в нього і вернутись назад.
    Тому дійсно, реальність неможлива без необхідності – знову вроді вірні слова. Більше того, вона є необхідною – ця реальність. Неминуче необхідною.

    Відповіcти
    1. Таня сказав:

      з фізичного – і назад в нефізичне? як недіалектично) спробуйте синтез – кажуть, допомагає висловлюватсь кОротко)
      метафізика – інша сторона/вимір фізики (віддзеркалення її ДЛЯ людини). можна те, що НЕфізичне, назвати суто “мріями”, бо там критерій не науково-чіткий.
      відмінність між мета- і фізикою – не кардинальна протилежність. це очевидно.

      Відповіcти
      1. Олександр Білий сказав:

        Ще й як діалектично. Хочете коротко, будьласка. Наше фізичне є – матеріальна нематеріальність, або – нематеріальна матеріальність. Мабуть не дуже зрозуміла гра слів, чи не так? Зате коротко. Я Вам запропоную ще одну коротку формулу – формулу Будди, яку так і не зрозуміли до нашого часу. Розгадаєте її – відкриєте діалектику, до якої Гегелівська не дотягується.

        “Если познать истинный предел, то будут познаны кратко и подробно все без исключения елементы.
        – Победитель, а что такое истинный предел?
        – Отсутствие предела – это истинный предел.”
        Якщо не зможете, я можу пояснити, якщо схочете, але не коротко.

        Відповіcти
        1. Таня сказав:

          фізичне – нематеріальна матеріальність або навпаки. це означає: фізичне своїм змістом і аргументом має людську метафізичну сутність), тобто воно існує не в силу самого себе. метафізичне існує теж не в силу самого себе, а за опосередкуванням фізичних форм; які, водночас, є не власне фізичними, а є тлумаченнями сутністю людини самої себе.
          сутність і є тією безконечністю, над якою варто битись пальцями об клаву.

          Відповіcти
          1. Олександр Білий сказав:

            Тут, у коментарях, взагалі то не місце для дискусій по діалектиці, але в ній взаємодіють виключно пари протилежностей і ніякого третього немає.
            Сутність людини не може тлумачити саму себе, щоб бути основою фізичних форм.
            Як бачите, коротке не завжди приводить до порозуміння – до спільного знаменника.
            Я Вас розчарую. Безкінечності як такої не існує. Ви загубили її протилежність, без якої – у деякій відповідності і вашим словам, вона не може існувати.
            Як щодо Будди?
            Якщо захочете більш детального спілкування:aratan@i.ua

  6. Таня сказав:

    https://vk.com/xjuj_vb_ghfuytv

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook