Мейстер Екхарт

mesterМейстер Екхарт – видатний німецький філософ, містик, вважається одним із загадкових мислителів європейської філософської думки кінця ХІІІ – початку ХIV століття.

Справжнє ім’я Екхарта – Йоганн Екхарт, тому що «Мейстер» – його псевдонім, що відповідно у перекладі з німецької мови означає – майстер, вчитель.

Йоганн Екхарт народився у 1260 році в німецькому місті Тюрінгін, за своїм походженням належав до лицарського роду Хохгеймів. З п’ятнадцяти років вступив до домініканського ордену міста  Ерфурт, де впродовж трьох років вивчав граматику, діалектику, риторику; ще два роки присвятив себе вивченню арифметики, математики, музиці і астрономії, побічно три роки вивчав теологію.

Продовжував навчання у вищій школі ордену міста Кельн, яка вважалася однією із п’яти шкіл, посідаючи друге місце після Паризької школи. Впродовж всього свого життя Йоганн займає відповідальні посади при управлінні церкви. 3 1300 по 1314 роки – викладає богослов’я для студентів Паризького університету. У 1302 році – отримує ступінь магістра.

Займав різні церковні посади: в місті Ерфруті – був пріором, а в Тюрінгії – вікарієм. Очолював Саксонський орден протягом восьми років, керував 51 чоловічим монастирем і 9 – жіночими. В тім у середовищі Йоганна Екхарта знайшлися неприятелі. Його було звинувачено у підтримці єретичного вчення, вільнодумства і в 1307 році він майже не попрощався зі своїм життям. Прибічники папи Римського попросили його по доброму залишити керівну посаду, церковний вирок для нього носив поки що пом’якшений характер.

Екхарт дійсно допускав свободу думки у своїх висловлюваннях, а це могло коштувати йому життя. Таке вільнодумство могло бути сприйняте людьми і церковною владою не інакше як зухвалість.

Мейстер Екхарт пише свої твори на німецькій і латинській мові. Основною формою спілкування з людьми він вважав проповідь.

Він вважав себе таким, що проголошує істину, а тому у своїх виступах частіше всього торкався гострих проблем. Екхарт стверджував, що Бог і все, що перебуває у блаженному спогляданні Ним, має дещо, якого не мають ті, які відійшли від Бога. Душа, яка бажає вмістити у собі ціломудрість  повинна зберігати у собі непорочність ціломудрості.

Добрим вважається те, коли людина приймає всередині себе Бога, і саме у цьому прийнятті є її  непорочність. Бо принести плід значить істинно подякувати за дар, коли душа у відповідній подяці народжується в Отчому серці Бога Ісуса – це справа самої жінки.

Екхарт виводить головний постулат, згідно якого людина перебуває у зв’язку, бо в Бога немає розбіжностей, тому взаємозв’язок між ними існує. У своїх вчинках Екхарт був дещо неординарним. Його роздуми вирізняла тонка і водночас дивовижна логіка. Він умів захопити і зацікавити багато чисельну публіку, слухачі не відривали свого погляду, їх наче магнітом притягувало до нього.

Філософія Екхарта є настільки унікальною, і відразу в ній відчувається склад інтелекту мислителя. Філософ є повністю впевнений у тому, що дійсно зумів оволодіти таємницею Бога. Судячи з його міркувань, для Бога не є перешкодою час, просто Він не дивиться на нього і нічого нового не відбувається.

Екхарт є автором багатьох праць, в тому числі теологічних: «Проповіді і міркування», «Коментарі до книги Премудрості Соломона», «Тлумачення на Євангеліє від Іоана», «Тлумачення на книгу Буття ІІ» і праця «Коментарі до «Сентенцій» Петра Ломбардського».

Його твори Католицька церква назвала єретичними, в тім Екхарт знав, що ніхто не захоче послухати  про чистоту його совісті.

Він помер у 1327 році так і не дочекавшись відповіді церкви, яка спровокувала філософа і з допомогою папської булли скасувала усі двадцять шість положень вчення Мейстера Екхарта. Тіло мислителя було поховано у місті Кельні.

Богдан Стрикалюк

Магістр релігієзнавства