Маніхейство

Спробуємо спочатку   з’ясувати  саме поняття «маніхейство»,  визначити час і місце  його виникнення,  а також  розглянути основоположника  цього напрямку, його  ідеї, погляди т виклад  вчення  та його поширення  за  межі  Ст. Персії.

Маніхейство –  синкретичне релігійне вчення, яке поєднало  у собі  вавилонсько – халдейські, перські (зороастризм), гностичні, іудейські та християнські погляди. Вперше  маніхейство виникає  у ІІІ столітті нашої ери  в Месопотамії. Засновником  цього   релігійно – філософського напрямку  стає  Мані – перс за походженням.

Він  народився  14 квітня  216  р. нашої ери у Вавилоні, зростав  в іудейсько – християнському  середовищі. Його батьки  Патік та Маріам   за походженням  належали до парфянського  князівського роду.

Молоді роки  Мані  проводить  у монастирі  гностиків, але  досягнувши  24 років , за  його твердженням – отримує   надприроднє одкровення, вирішує  створити   нову релігію. Йому доводилось багато подорожувати  по різних країнах, зокрема  в Індії, Персії,  Середній  та  Передній  Азії.  Приймав  безпосередню участь  у  дискусіях з  представниками  різних  релігій таких як  зороастризм,  буддизм, індуїзм, іудаїзм,  християнство. У деяких  маніхейських    почали використовуватися  символи  цих  вчень, тому що  Мані  був впевнений  у  сутності  єдності  світових  релігій.

Він  уявляв себе  як  послідовника  засновників світових релігій.  Релігія  мані набувала  синкретичного характеру, водночас містила у собі  елементи  вище наведених  релігій.  Великий вплив   на вчення  Мані  зробив  гностицизм  як  один із філософських напрямків.

Таким чином  на основі гностицизму   Мані  починає створювати  дуалістичну ідею, тобто  вчення про  боротьбу  доба (світла)  та зла (темряви).  Згідно  вчення Мані,  кожен  послідовник його науки   повинен стримувати  себе  по відношенні  до їжі, статевого  життя, фізичної праці.  Маніхейські миряни  дотримувалися  лише частини  цих правил, що не позбавляло їх можливості  у спасінні.  Крім того, Мані  вважав себе   одним із  головних  останніх посланих пророків  Бога добра, так як до нього  також були пророки  Авраам,  Мойсей, Заратустра, Будда, Ісус Христос.

Мані  прагне  поєднати  усі  основні віровчення   та замінити їх. Пізніше  його почали переслідувати  зороастрійські священики. У 242 -237 рр. – поширює  своє вчення на території Персії  в часи правління  персидського царя  Сапора І. при наступнику царя Сапора І  Бахрама І  його було  ув’язнено  за вимогою магів стародавньої релігії  та страчено.

За  однією із версій,  Мані  було  засуджено до смертної кари через побиття камінням.  Він прийняв мученицьку смерть  близько 273 (276)  року  нашої ери. Похований  в м. Гундішапур  у Вавилоні.

Проте  як  зауважують дослідники,  маніхейство поряд  із зороастризмом  та мітраїзмом  стало  однією із впливових на той час іранських релігій.

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства

 

Коментування вимкнено

  • Василий Простый

    Примерить людей,соединить религии,естественное желание людей с добрыми сердцами.Но если сам Создатель показывает этот путь,снисходит к природе своего создания,претерпев весь ужас людских мук,что можно противопоставить космической мысли в ничтожном человеческом я,такой философ как Мани,какой бы гений не был,был прах,и будешь прахом!