Політична філософія        29 Квітня 2017        255         Прокоментуй!

Легалізувати чи ні ? (частина 2) (16+)

Перша частина

ІV. ПЛЮСИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ

Плюс тут – це протилежність мінусам делегалізації.

  1. Легалізація декриміналізує суспільство.

Хоч і це і не несе тотального характеру, але у сферу закону попадає та частина життя, що раніше була під контролем криміналу. Наприклад, райони «червоних ліхтарів» після узаконення стали безпечнішими для простих перехожих.

Легалізувати чи ні ? (частина 2) (16+)

  1. Узаконення декриміналізує державу.

Чисто фізично у правоохоронних органів зникає сама можливість кришувати заклади, принаймні у такому обсязі, бо останні виходять на «світло». Наприклад, зменшення корумпованості у штатах, де легалізували проституцію.

  1. Легалізація сприяє правам та умовам праці «специфічних» працівників.

Люди, які там безпосередньо працюють, стають більш захищенні перед начальством та клієнтами. Наприклад, в Бразилії легалізовані порноактори, по закону, мають використовувати контрацепцію.

  1. Декриміналізація дозволяє покращити якість товарів чи послуг.

Цьому допоможуть відповідальні контролюючі органи та бажання зберегти репутацію відповідними закладами. Наприклад, в Японії ризик підхопити венеричні хвороби мінімальні, так як повії зобов’язані часто перевірятися у лікарів.

  1. Легалізація означає надходження в бюджет.

Фінанси, звісно, не можна ставити на терези разом із здоров’ям/життям, але податки з специфічних сфер будуть незайвими. Наприклад, зростання доходів Амстердаму.

Підвисновок : впустивши закон в дані специфічні сфери, суспільство немало виграє.

  1. ЗАУВАЖЕННЯ.

Перед тим, як перейти до підсумку та пропозицій, хотів би наголосити на двох моментах, які нерідко формують крайні погляди щодо легалізації.

  1. Помилкова оцінка функцій сексу. Притаманна обом крайностям.

Зі сторони консерваторів та традиціоналістів – це обмеження його тільки, як способу продовження роду. Але це – лише частина (хоч і найбільш суттєва) правди. Другою функцією є соціальна функція, а саме емоційне згуртування близьких людей. Вона, сама по собі, притаманна геям та лесбіянкам, а у натуралів йде разом із продовженням роду. Звісно, частина читачів не погодиться ? Але дайте собі відповідь : чому нам так часто «хочеться» ? Адже нам дано природою куди більше потягу, аніж це потрібно для продовження роду ! Якби секс був виключно для потомства, то цілком раціональним було наступне : підлітки без статевого потягу, бо вони соціально-психологічно не готові для виховання дітей і дівочі геніталії не повністю готові до пологів; партнери без потягу протягом вагітності (принаймні більшого її часу) та в післяпологовий період, бо ще одна дитина не вийде, під час акту можна травмувати плід та й жіночі органи мають реабілітуватися після пологів; відсутність потягу у старшому віці, бо чоловік і жінка вже не можуть дати потомства.

Зі сторони лібералів та лібертіанців – приписування помилкової функції, а саме чисто фізичне задоволення. Справа в тому, що повноцінний секс має, окрім фізіологічного аспекту, ще і психологічний. Конкретно, у випадку порнографії чи проституції ми маємо неповноцінний замінник. Як це не буде неприємно чути частині читачів, але чесна людина признається, що після чисто фізіологічного сексу є почуття, що тебе використали, як «річ». Крім того такий підхід у всі часи призводив до десоціалізації такої людини, так як вона нікому не довіряє, а їй – тим більше. А потім нерідко веде до погіршення фізичного і психологічного здоров’я. Тут буде доречна аналогія до алкоголізму, наркоманії та ігроманії, з якими такий ерзац-секс йде у парі.

  1. Обмеженість принципу : права на вільне користування своїм тілом.

Скажу філософську очевидність, але ми – не окремі абстрактні душі зі своєю абсолютною волею в пустому просторі. Ми – люди – маємо фізичні тіла, а вони таки страждають від використання певних товарів чи послуг. Хвороби не будуть обминати нас, тільки тому, що у нас другий світогляд ! Звісно у відповідь можна сказати : «моє життя, що хочу, то і роблю !». Тоді порівняйте : з однієї сторони – коротке, хоч із дуже чуттєвими «моментами», але із психологічно-фізичними стражданнями вкінці; а з іншої – достатньо довше повноцінне, хоч багатому в чому і сіре, життя. Порівняння риторичне.

Також ми – істоти соціальні. Ми живемо у суспільстві, і просто змушені поступатися частині наших бажань заради того, щоб користуватися суспільними благами тай просто, щоб вижити. Нерідко людина може «забити» на своє життя, але є : люди, яким небайдуже її життя, як-то сім’я чи друзі; держава і люди, які не будуть терпіти той весь негатив від такої особи. З точки зору «виживає найпристосованіший», суспільства, що більш схильні до такого мислення, мають менші шанси на виживання.

Підвисновок : ціль даного емоційного відступу полягає у демонстрації недоречності чисто філософського теоритизуваня в питаннях легалізації. А ще необхідність включенням в дане питання психоголого-фізіологічного та соціально-економічного аналізу.

VІ. ПІДСУМОК ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Хоча легалізація не вирішує всіх проблем, а делегалізація інколи просто необхідна, я все-таки глобально за легалізацію. Причиною тому те, що такі речі будуть завжди в суспільстві, і тому просто необхідно їх легалізувати, щоб там був закон, а не беззаконня. Як-не-крути, в декриміналізації більше плюсів, аніж у криміналізації.

Але для більшої ефективності пропоную, не тільки «пряник» а і … Тобто, разом із легалізацією, необхідно проводити посилення боротьби із тіньовим сектором. В цьому плані, потрібно суттєво підняти кримінальну відповідальність за будь-яку діяльність в «чорному» бізнесі : організаторам, виконавцям, чиновникам і, як варіант, клієнтам.

Проте варто на початковому етапові піти іншим шляхом. Буде куди ефективніше в перші два-три роки зробити ліберальніші умови. Таким чином ми залучимо максимальну кількість людей із «тіні», бо в противному разі ми просто їх не зацікавимо. А після цієї амністії не тільки посилити відповідальність, а й зайнятися систематичними облавами криміналу та посиленням оподаткування не-тіньового бізнесу. Наприклад, ввести податок «на суспільну шкоду», який, в ідеалі, має піти на мінімізацію негативних наслідків легалізації (охорона здоров’я і т.д.). Але я не ярий прихильник легалізації, бо вона – це не «ера свободи і волі» (ліберали і лібертіанці), і також – не «падіння моралі» (консерватори і традиціоналісти). Це – вимушене менше зло, яке треба мінімізувати «батогом». Від себе, чисто суб’єктивно, хочу добавити, що освітньо-виховна система та ЗМІ не тільки повинні пропагувати дані речі, а навпаки – засуджувати, бо державі не вигідно мати народ «залежників». Маси повинні розуміти, що це все не дано для систематичного користування, а для «раз-два спробувати».

Насамкінець, два важливих зауваження.

  1. Легалізація не повинна переходити у крайність.

Не потрібно зачіпати важкі наркотики, бо є такі речовини, від яких гинуть за рік-півроку і такий соціум швидко деградує. Не треба важкої зброї так, як це підриває державну монополію на насилля і може запросто ввести нас у хаос. Не варто і публічний секс в публічних місцях, бо виростить покоління із травмованою психікою (дітям небезпечно бачити «акт»), якому важко буде виховувати потомство. Небезпечно легалізувати евтаназію по особистому бажанню, бо може породжуватиме суспільство людей, які не здатні вирішувати свої проблеми та можливості для антизаконних маніпуляцій. Несправедливо для працівників специфічних сфер вводити ранній пенсійний вік, так, як заради справедливості, всі мають відробити певний трудовий стаж. І не варто таку діяльність заохочувати, бо не треба забувати про негативні наслідки «делікатного» бізнесу. Неприпустимо і аборти на пізніх строках так складеться парадоксальна ситуація, як дитину того ж строку не можна вбивати, якщо вона раніше часу родилася, а ту ж дитину, аналогічного строку, в утробі  – можна ! Та й – це вже майже повноцінна людська істота із своєю психікою, хоч і менш розвиненою.

  1. Для такої альтернативної легалізації необхідні такі умови, як : чесна правоохоронна система, якісна медицина, політична воля керівництва держави, ефективна освітньо-виховна система, і, що найважливіше, пристойна правова свідомість населення. Без цих моїх зауважень, легалізація потенційно може стати, ще більшим горем, аніж її протилежність. І тому, переконаний, що із декриміналізацією в Україні необхідно зачекати.

Дмитрук Андрій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook