Звісно, не всім вірянам вдається здійснити паломництво в Мекку, взяти участь в одній з основних подій в ісламі у святому місті і виконати весь ритуал, тому закони дозволяють вірянам брати участь у приношенні жертв не лише в Мецці, а будь-де. Історія Курбан Байраму починається зі знаменитого біблійського сюжету про намагання принести патріархом Авраамом (арабською – Ібрагімом) свого сина Ісаака в жертву Богові.
Однак замість Ісаака ісламський звичай являє Ізмаїла, який, за ісламськими законами, був другим сином Авраама. За низку добрих вчинків Аллах надав дар Ібрагіму, замінивши жертвоприношення Ізмаїла ягням.
Святкування Курбан Байраму, навіть якщо не в Мецці, розпочинається з самого ранку. Тоді мусульманам потрібно йти в мечеть молитись, але перед цим необхідно закінчити повне омовіння, одягти нове охайне вбрання, якщо є змога – помастити тіло оліями. Перед відвідуванням мечеті не вживають їжу. Після закінчення намазу віряни ідуть по домівках, потім збираються на свіжому повітрі чи у дворах, де співають разом пісні до Аллаха (такбир).
Потім віряни ще раз ідуть до мечеті чи на окрему ділянку, де мулла чи імам-хатиб проповідує. Коли проповідь завершується, віряни вирушають на кладовище молитися за померлих. Після кладовища розпочинається жертвенний обряд на знак Слави Аллаху.
Для жертвоприношення віряни заздалегідь вибирають тварину. Мусульманин, не має причин економити на пригощанні, потрібно роздати їжу бідним і нужденним.
На святі частують не тільки сусідів, але й худобу, щоб оминути хвороби. Родичам, знайомим у святковий час готують подарунки. Після святкового дня, звичайно, йдуть у гості до родичів та друзів, оскільки відвідування в дні Курбан Байраму вважається обов’язковим.
Іван Гудзенко
