Країна, якої немає на карті

krainaЧи можемо ми уявити  державу без кордонів,  вільну  у солідарності, рівності, братерстві та єдності.  Побудувати  її у своїх думках  ми намагаємося кожного часу і хвилини. В тім це лише  ілюзія, плід нашої  уяви. Як  можна  зробити  країну щасливою, без усіляких зобов’язань і  прислуговування  іншим?  У чому людина  може відчути таке щастя?

У багатстві? Грошах ?  У приниженні  собі подібних?  До якого тільки абсурду доходять ті, що вважають  політику – ідеалом, а вище поважних чиновників – богами, які обдаровуватимуть  їх направо і наліво.  А до чого тут популяризація  розкішного життя  поп – зірок, коли страждають  мільйони  зовсім  не винних людей, які не мають ні одягу, ні житла, ні опіки, ні доброго слова. І  як тільки легко живеться  тим багатіям, коли мучаться бідні, голодні, хворі,  що не мають хліба. А хто ж про них подбає?  Державні мужі?

Ті, ж думають  про накопичення своїх статків, і чим більше вони це роблять, то тим все більше вони стають скупими, ненаситними, зажерливими для самих себе і не тільки. Чиновники підраховують  гроші, щоб  потім відправитись  десь у мандри, не обтяжуючи себе ніякими зобов’язаннями перед своїм народом.  Розумію, що недовго це буде тривати, коли ми самі залишимося на одинці, зі своєю скупістю, пихатістю, але в тім отримаємо по заслугам.  Бо добрий сіяч буде нагороджений  Богом, а ледар  буде противний Йому. Так само і багатії, які збирають  матеріальні скарби – залишаться без нічого, з пустими руками стануть на  Суд.

Як важко  зрозуміти усім, нам, людям, які живуть та існують на Богом дарованій землі, що без Божої допомоги  ми не зможемо збудувати  країну, яку б самі мріяли бачити. Адже багато зусиль доведеться прикласти, і не один день чи годину, щоб побудувати її. Вважаю, що така країна існує, хоч далека, в тім  не земна, без волі і примусу, але вічна як і сам Бог. Вона  незмінна, постійна, не мінлива, сповнена радості, любові, правди, милосердя.  Ніщо не могло дати людині щастя, коли б не почався пошук  самої себе.

Країна, про яку  одного слова забракне, має  дивовижну  красу, в якій перебувають  усі, хто не знайшов  такої радості на землі, втіхи, милості, голоду і спраги,  миру, співчуття, але відчув  блаженне життя разом з Богом. Тому країна, якої насправді не існує на карті називається Царством Небесним.

Людство прагнуло  побачити Бога, але відкинуло релігійні  закони,  бажало  почути – було глухим,  побачити – стало  духовно сліпим, серцем  стало віддалік Бога, то ж прийме справедливе покарання за те, що відкинуло  Христа.

Богдан Стрикалюк