Клод Леві – Стросc

LeviКлод Леві – Стросc  народився  наприкінці осені 1908 року у місті Брюселі в  єврейській родині французького художника – портретиста Реймона Леві. Його дід Еміль Леві за материнською лінією  був головним рабином при резиденції французьких королів у місті  Версаль. У 1909 р. – його батьки переїжджають з Брюселя у Францію. Після  військового призиву  батька до лав французької армії , матір Клода – Емма Леві – Стросс забирає дітей і переїжджає до своїх батьків. Тому майбутній антрополог зростав у будинку свого діда – єврейського рабина.

Не звертаючи увагу  на те, що в родині дотримувалися суворі норми єврейського релігійного життя,  одна  лише бабуся була жінкою – вільнодумцем і саме у цьому дусі виховувала своїх дітей.  Слід зазначити, що батьки Клода з великою повагою ставились до національних релігійних традицій, задовольняючись також і світським життям.

Полюбляли мистецтво, слухали музику.  Прадід  Клода Леві – Стросса був композитором і вплинув на нього своєю музикою. З самого дитинства Клод зацікавився музикою.

У шістнадцятирічному віці Клод  ознайомлюється з  працями німецьких класичних філософів Маркса, Канта і Гегеля. Став цікавитися  політикою та соціалістичними ідеями. Навчався   спочатку у паризькому ліцеї  Жансон – де – Селі, а після закінчення  – в Сорбоні.

У ній  займався вивченням  філософії та права. У 1931 р. – Леві – Стросс отримує диплом за напрямом «філософія».

Крім того двадцяти трьох річний  Клод  відвідує цікаві семінари французького етнографа, соціолога, професора  кафедри історії релігій  в Еколь практик. Він обирається членом ФСРІ і його кандидатура була висунена у 1932 році на виборах з кантонів. Клод потрапляє в авіакатастрофу, плани щодо політичної кар’єри не зійшлися. Після навчання та військової служби, Клод влаштовується до ліцею викладачем, але потім чомусь обирає інший шлях. Цей шлях полягав у пізнанні життя.

У 1935 р. – зустрічається з Діною Дрейфус, пропонуючи їй руку і серце. Після свого одруження закохані поїхали в Бразилію. Клод  влаштовується на посаду професора Сан – Паульського університету. Після навчального року Клод і Діна Леві – Стросс відправилися в експедицію для того, щоб дослідити життя корінних індіанських племен кадівеу та боробо. Внаслідок цієї експедиції Клодом і його дружиною було знайдено  багату етнографічну колекцію, в яку входили різні артефакти, знаряддя побуту, способу життя цього суспільства.

Колекція була представлена ними у Парижі і здивувала усіх.

Клод отримав непогану фінансову підтримку зі сторону міського управління для того, щоб продовжити дослідницьку роботу. Для наступної поїздки до Бразилії, Леві – Стросс організував  прекрасну професіональну групу експедиторів. На цей раз експедиція мала на меті відвідати індіанські племена камбіквара та тубі- кавахіб. Пізніше про цю експедицію у своїй книзі «Сумні тропіки»  опише Клод Леві – Стросс у 1955 році.

Книга Леві – Стросса є  спробою опису культурно – побутового способу життя корінного населення, вона наповнена великою екзотикою, а сам автор пробує  відтворити  систему символічного мислення, яке присутнє у культурі без письма чи якоїсь грамотності. Звичайно якби книга Леві – Стросса була б романом, то він  міг би отримати Гонкурівську премію.

У 1939 р. – він повертається з Бразилії у Францію, продовжує займатися справою викладача.

Проте 1940 рік засмутив його, адже уряд Віші почав видавати антисемітські закони. Леві – Стросса було відсторонено від викладацької посади і той опинився перед реальною загрозою концтабору. В тім доля не відвернулася від нього і подарувала ще один шанс. Клода було запрошено у  США  працювати  у програмі Рокфеллера, що була направлена на порятунок науковців – євреїв.

У 1941 р. –  у компанії з французьким сюрреалістом Андре Бретоном в числі двісті вісімнадцяти біженців, Клод Леві – Стросс відправляється до Сполучених штатів Америки. У Нью – Йоркському університеті він читає лекції для студентів з соціології та етнології. Зустрічається з лінгвістом ХХ століття Романом Якобсоном. Зацікавлюється розробленою Якобсоном методикою структурного аналізу бінарної опозиції. Пізніше  Клод застосує цей метод  в аналізі міфу і таким чином  стане засновником напрямку французького структуралізму. Завдяки постійному спілкуванню з етнологом Францем Боасом, Клод зумів поближче ознайомитися досягненням американської етнографії.

У 1945 р. – повертається до Франції, але у швидкому часі змушений  був знову повернутися в США, цього разу в ролі радника культури в місті Нью – Йорку при французькому консульстві. На посаді він пробув аж до 1947 року. У 1948 р. – він переїздить у Францію. У Сорбоні захищає дисертацію, після якої йому було присвоєно наукову ступінь доктора філософських наук  за такі праці: «Сімейне і соціальне життя індійців намбіквара»; «Елементарні структури родичання». У 1950 р. – веде активну і плідну науково – викладацьку діяльність у Парижі.

Очолює Національний центр наукових досліджень, читає лекції для студентів, обіймає посаду замісника директора Музею людини з етнології. Потім стане очолювати п’яту секцію Практичної школи у Франції з вищих досліджень, яку з «Дослідження релігій» буде невдовзі перейменовано на «Порівняльне релігієзнавство безписемних народів».

У 1952 р. – на замовлення ЮНЕСКО  пише  працю під назвою «Раса та історія», що  присвячується  багатоманітності культур і відносинами між ними. У даній книзі, дослідник  демонструє те, що світогляд базується на ідеї прогресу або ж  єдиного направленого історичного розвитку, що є  передумовою расизму, який намагається обґрунтувати  успіхи різних культурних цивілізацій. Різноманітність таких культур має і свої об’єктивні корені: умови природнього середовища, географічне розташування; а крім того і суб’єктивні – бажання відрізнення від сусідів за допомогою оригінального життєвого стилю. Автор ставить акцент на етноцентризмі – відкинення  чужорідної культури, ототожнення самого себе з людьми, а інших – з дикунами та варварами. На думку Леві – Стросса варвар є людиною, що вірить у варварство.

У Леві – Стросса прослідковувалася помилка саме в хибному еволюціонізмі. Він вважав, що одночасно існуючі  стани людських істот розуміються як різні стадії єдиного еволюційного процесу, що рухається до однієї і тієї ж самої мети. Хибний еволюціонізм полягав у тому, що науковець спів ставляв безграмотні та без письмові туземські племена ХХ століття з архаїчними формами культури. Відрізняться ті племена від технічно розвинутих цивілізацій не розвиванням, а тим, що історична еволюція не супроводжувалася акумулюванням винаходів, проте орієнтувалася на збереженні  способів встановлення зв’язку зі світом природи.

Ці установки з питань діалогів культур, які  подані  в цій праці через сорок років почали входити до навчальних програм ліцеїв у Франції. У праці Леві – Стросса «Неприручена думка» продемонстровано повністю логічні можливості первісного мислення. У 1958 р. – у світ вийшов перший том праці під назвою «Структурна антропологія», яка дала поштовх до утворення  філософського напрямку.

У 1960 р. – у Коледжі де Франс, він призначається керівником соціальної антропології. Саме в ньому створює Лабораторію за цим же напрямком, завдяки які  молоді науковці мають доступ для дослідницької роботу. Тут готувалися різні дисертації та організовувалися різноманітні експедиції в усі куточки земної планети. У 1961 р. – засновує антропологічний журнал «Людина» разо з лінгвістом Бенвеністом та географом Гуру. У 1962 р.- на світ виходить ще одна книга під назвою «Тотемізм сьогодні».

У ній  детально ведеться розповідь про життя  людей, які проживають у безписемних громадах, про використання інтелектуального інструментарію ними, про способи  узагальнення та класифікації. Праця принесла автору світову славу. У Коледжі де  Франс він пропрацював аж до пенсійного віку. У 1984 р. – науковець пішов на пенсію.

У 2008 р. – сторічний Клод Леві – Стросс став постійним членом Французької академії наук. У цьому ж році публікуються його наукові праці. Наприкінці осені 2009 року Клод Леві – Стросс помер від інфаркту у столиці Франції, а в листопаді його тіло було поховано на сільському кладовищі Ліньєроль  в Бургундії.

Богдан Стрикалюк