“Кінець світу або Другий Прихід Христа: як і що насправді має відбутись?”

Біблійним текстом до цієї проповіді послужить читання з Євангелії від святого Матвія, розділ двадцять четвертий, вірші з одинадцятого по тринадцятий включно:

І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.  Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений! (Матв. 24:10-13;)

 Брати та сестри! Нещодавно люди, які уважно слідкують за актуальними новинами нашого часу переживали апокаліптичні настрої з приводу 21.12.12. В багатьох великих містах-мегаполісах, а також менших містах люди оптом купували “атрибутику”, яка, начебто, допоможе пережити апокаліпсис.

Відкривались спеціальні підвальні приміщення, які врятують їх від майбутньої загибелі. І все ж постає питання: чому окремі люди повірили в цю інформацію? Невже і дійсно в цьому причетний календар південноамериканської цивілізації майя? А можливо щось інше? Глибоко переконаний, що подібні явища в суспільстві відбуваються не просто, як пояснили б психологи – впливом на людську свідомість. До певної міри це так, проте все ж головною вважається саме та, що люди в Україні, Америці, Бразилії, будь де мало звертаються до Слова Божого, не вникають в зміст Святого Письма, що саме Господь хоче промовити до нас. Таке враження, що це результат нічого іншого, як наслідок інформаційної війни, яка для декого закінчилась грошовою винагородою. Цікаво те, що Святе Письмо прямо не вживає поняття “кінець світу”, і лише в контексті можна розглянути цю проблему. Євангеліє чітко провіщає для усіх нас, що про годину цю і про день той не знає ніхто: ані Син Божий, ані Ангели Божі, лише Сам Небесний Отець! Галілео Галілео одного разу сказав: ”Святе Письмо ніколи не може обманювати або помилятися. Його висловлювання абсолютно правильні й нешкідливі.”

І все ж подивімось: скільки фальшивих пророцтв про встановлення остаточної дати кінця існувало і всі вони не збулись, а їх “пророки” потерпіли фіаско. У 1995 р. секта “ЮСМАЛОС”, вона ж “Біле Братство” очолюване Юрієм Кривоноговим та Марією Цвигун  в м. Києві на Софійській площі проголосило кінець світу, який не відбувся. Типово, що його настання для адептів мало супроводжуватись масовим суїцидом, а лідера секти М. Цвигун подібно Христа мають вбити українські правоохоронці. Адепти організації від подібного отримали серйозну психічну травму і доставлені до шпиталю, лідери – терміни ув’язнення. Подібне відбулося у тому ж 1995 році і з японською сектою “Аум Синрикьо”, адепти якої відкрили отруйний газ “зарин” у токійському метро. При цьому навіть не допомогли проповіді їх лідера Асахари щодо права людини на життя. А ось, будь ласка, у США проповідник Гарольд Кемпінг прогнозував  найближчий кінець світу, в результаті якого врятуються лише 200 млн. праведників, а решта – 6,5 млрд. осіб потрапить до пекла. Передбачення, фальшиві пророцтва, психологічні розлади, самогубства…невже саме цим має супроводжуватись в дійсності Прихід Сина Божого? Апостол Іоанн Богослов перебуваючи на острові Патмос, будучи засланим за віру Христову, побачив церкву останнього часу. Звичайно, “Об’явлення” найсимволічніша книга усього Нового Заповіту і більшість символів на кшталт жінки, що осідлала семиголову звірину, число звіра, таємниця жінки, лишається для багатьох загадкою навіть для богословів. Типово, що її інтерпретували в залежності від церковної традиції та конфесійної специфіки. Так, звірина, описана в Апокаліпсисі в традиції адвентизму та лютеранства – це папа Римський і вся сукупність злодіянь католицької інквізиції Середньовіччя. І все ж…Залишається і по нині зрозуміла для всіх одна істина записана на останніх сторінках Біблії: “Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, – незабаром прийду!” (Об. 22:20; Огієнка). Однак, дехто запитає: ну, і все таки, коли саме? Людська допитливість, цікавість знати усе не має меж. Подібно як у часи св. апостолів, так і сьогодні люди вважають, що стільки людей прожило на нашій планеті, стільки померло, стільки цивілізацій, держав, імперій в історії відбули своє існування, і все ж ніякого приходу не відбулось. Людина сьогодні вважає, що або його не буде зовсім, або вона має остаточно знати про це попередньо підготувавшись. Господь зберіг це у своїй таємниці. Адже, коли б людина знала остаточно про цей день, була б ситуація як наставав тисячний рік епохи середньовіччя. Архітектурне будівництво припинилось, люди покинули свою буденну працю і свої заняття, інші навпаки – вирішили хоча б в останнє скуштувати солодкість життя. Коли в Європі пройшла вихором бубонна чума, більшість європейців у Середні віки так і прийняли його як Апокаліпсис. Нині ми живемо, як зазначає сучасна філософія, в епоху постмодерну, в час високо розвинутих технологій, ми багато чого навчились, досягли. Людина мисляча, здавалося б, повинна зважити усю інформацію на певній вазі, але ж ні… Ісус Христос у Слові Божому попереджує про ознаки кінця світу так, як люди про це мало думають. Коли все це відбудеться, люди не будуть готуватись до “кінця світу”, переховуватись від цього, як під час евакуації. Святе Письмо однозначно каже нам, що в той час люди: “Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, ” (Матв. 24:37-38; Огієнко). Отже, євангельський текст абсолютно по-іншому розуміє зміст ознаки Другого Приходу Христа. Часто можна почути з людських уст про те, що це обов’язково буде супроводжуватись великими катаклізмами, відбудуться зміни структури літосфери, гідросфери нашої планети, відбудуться вцілому великі глобальні зміни. І дійсно, Христос про це попереджував, ОДНАК, стверджував, що це ще не кінець і не все виконано. Основні зміни, основні ознаки перед Другим Приходом відбудуться не скільки в нашій планеті, скільки в людині, у її відношенні, у системі її цінностей. Ап. Павло про це пише наступне: “Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.  Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися.” (1Тим. 3:3-5; Огієнко). Важкі часи? Невже? Потрібно швидко знайт інформацію – є Інтернет; хочу дізнатись про погоду в Києві  – виходжу на певний сайт. А добратись до Каїру – є літаки. Одним словом, нам, людям, на цій землі здається, що наш час дуже легкий. Не легкий, а просто зручний! Уся справа не в природніх стихіях, а в людях періоду останнього часу. Чи не знайома нам картина? Більшість скажуть, що подібні люди завжди були в історії і це не є цілком достовірною прикметою. Але саме це є визначальним, що твердо зрозуміти, чи готові ми до Другого Приходу чи ні. І при цьому Святе Письмо абсолютно не констатує факти, які є приорітетними в людських очах: конфесійна приналежність, близькість до священика, кількість разів відвідуваних церковних служб, пожертви, так і суто матеріальних здобутків: положення або статус в суспільстві, професія, бізнес тощо. Біблія неодноразово нам показує, що такі зміни відбудуться не лише в людях, але й у релігійних групах, які формально вважатимуться християнськими. Про це, як про ознаку, ми дізнаємося і з притчі Ісуса Христа про десять молодих дівчат, які очікували прихід свого нареченого. Текст євангелії  від св. Матвія розповідає про це так: “Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.  А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.  А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.  А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!

         А тепер коротко про одну іншу подію, що сталась нещодавно. Якось переглядаючи новини в мережі Інтернет, натрапив на одну новину, що сталась в Данії. Відтепер священики датської народної церкви зобов’язані вінчати осіб з гомосексуальною орієнтацією, і якщо окремий пастор відмовиться провести цей обряд, діючий єпископ буде зобов’язаний знайти йому заміну. Так сказали парламентарії Данії, яким, по суті, і підкорилась народна церква. Подібні аморальні речі, закони, прийняті і у Швеції. Навіть єпископ Єва Брунне у Стокгольмі була обраною на цю посаду першою єпископом-лесбіянкою у 2009 році. При цьому будучи найбільш модними церквами, їх кількість постійно зменшується з кожним новим десятиліттям: молоді дуже мало, європейські церкви пустіють або передаються на законне володіння іншими громадам. Там – тепер вже норма. “Що Бог очистив, те не вважай нечистим”, – ось так тепер цитують Біблію прихильники ЛГБТ рухів у християнстві. Окремі, нехай навіть маленькі і мало чисельні групи є і в Україні. В перспективі це питання може набрати також актуальності і для нас. Який жах! І нікого, звісно ж, не хвилює, що Господь однозначно в багатьох текстах Біблії це засуджує (Римл. 1:27). Але чому це торкнулось не просто світу, який гине в гріхах, але… саме церкви, про яку св. Ап. Павло називаю стовпом та утвердженням істини. Часто навіть кажуть, що бізнес і церква за останні десятиріччя стали словами-синонімами. Багато хто переходить в іслам, більш суворішу за канонами та правилами світову релігію, що проповідує замість любові – покірність Аллаху, хтось шукає себе в новітніх релігіях, хтось у нових формах атеїзму. Чому? Чому так трапилось з християнством? Чому коли християнська церква в Європі проходить процес змін і ліберального ставлення до гріха, паралельно в багатьох африканських церквах на сьогоднішній день відбуваються переслідування з боку ісламістських огруповувань? Хто в цьому винний? Невже така церква буде зустрічати Другий Прихід Христа? Слово Боже дає при цьому зрозуміти одну важливу істину, текст якої ми зачитали вище. Уся справа в нас, людей, які і утворюють церкву. Але якою вона буде, певною мірою, хоч і не абсолютною, залежить від нас. Звісно, в усі часи та епохи завжди залишаться люди будучи вірні Господу за будь-яких обставин. Але запитаємо: які цінності становлять в сучасних людей, від чого вони можуть бути неготові до зустрічі з Богом? В першому випадку, люди будуть їсти, пити, веселитись, женитись, виходити заміж, будуватись; в іншому – будуть запеклі, жорстокі, ненависники добра і т.п. І про це Христос каже не тому, що їсти, пити, виходити заміж це щось негативне, ні.

Навпаки, Бібля стверджує, що заборона шлюбу – це гріх, а також те, що людина мусить отримувати від своєї праці їжу, щоб вижити. Але ці слова торкаються влучно нічого іншого, як часу сучасного постмодернізму, епохи сучасної толерантності, буяння поглядів ліберальної філософії. Коли людина втратила істину, втратила ціннісні та смисло-життєві орієнтири. (Бог – хороша абсолютна ідея моєї свідомості, потрібна коли молюсь – і щось з того є; не посилає мені великих матеріальних благ- навіщо він мені потрібний); lля якої вже стало сенсом життя “лише б наїстись, напитись”, а решта – все таке; коли нормою стає феномен “а мені все одно, є Бог – добре, нема – також непогано, головне – що мені добре та комфортно”, чи не нагадує нам це сучасну Європу і систему сучасних цінностей людини? Хоча українці, можливо, і не живуть так комфортно, але все ж, в нас люди масово будуються, не голодують, гроші- основний приорітет, за який можна вступити в шлюб, побудувати бізнес.

Розпуста сексуального характеру, алкоголізм, поширення венеричних хвороб, подружні зради – кредо сучасного життя. Чи не знайомі ці явища усім нам? Про все влучно описано в Об’явленні св. Іоанна Богослова в посланні до Лаодикійської церкви, яка чітко характеризує останній час:” І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:  Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст… Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів ,і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. ” (Об.3:17-18; Огієнка). Хто ж такі немудрі діви з притчі Ісуса Христа? Що заважало їм наповнити каганці свої оливою в необхідний час? Твердо переконаний, що вибір в будь-якому випадку залежить від того, наскільки ми будемо довірятись Христу в наших вчинках, переконаннях. Він одного разу послужив усім нам, прийнявши на себе гріхи всього світу заради нашого спасіння.

Перші християни знали твердо про їх уповання на Бога, тому їм не лячно було йти в Римський колізей знаючи, що це може бути їх останні миті життя на землі. Ці люди впевнені були у тому, що Христос простив їх гріхи, і їх подвиг, як зазначив свого часу християнський богослов Тертуліан, буде насінням для християнства. На завершення, варто запитати: в чому на сьогоднішній день є нашою надією, що становить основою на спасіння наше? Відповідь лише одна – тільки Ісус Христос! Він мав повне право назвати Себе істиною, чого не зробили ані Будда, ані Мойсей, ані Мухаммед. Лише Він – дорога, правда та життя. І Він справді, дуже скоро прийде на землю. І для правдивої церкви, що чекала його приходу, слідкувала за своїми вчинками, намірами – це, безумовно, буде днем її радості, торжества весілля Агнця з Невістою.

Минає 2012 рік. Попереду 2013… Чимало нових прогнозів про кінець світу лунатимуть з телевізійних екранів, радопередавачів, нові фальшиві пророки повстануть, і навіть, можливо, під іменем самого Христа. Ними будуть наповнені сторінки в Інтернеті. Апокаліптичні настрої тривають і триватимуть далі. І яка буде реакція тих людей, коли в один день без шуму, реклами, прийде Бог на землю вдруге? Це буде повною неочікуваністю, шоковим станом. Варто просто довіритись Христу в нашому житті, любити нашого ближнього як самого себе, дотримувати Господніх постанов, тоді, і саме тоді інформація про кінець світу, яку люди використовують заради маніпуляції їх свідомості набуде іншого змісту, а Євангеліє, Христос, св. Таїнства – головним приорітетом їх життя. І ще одне: очікуючи Його Другого Пришестя ми маємо не просто сидіти та чекати, але виконувати доручення Христове – навчати як церква Христова спасінню, розповідати про Божу любов, говорити про правду та гріх, робити наше життя Христоцентричним! В Ім’я Отця, Сина і Духа Святого. Амінь!

 Євген Распопов

Коментування вимкнено

  • ІВАН

    В Україні діє цілий ряд тоталітарних та деструктивних організацій, які фінасуються із-за кордону, в тому числі релігійні тоталітарні секти (ІСКОН, кришнаїтська секта гр. Росії Георгія Аїстова / він же гуру Авадхут Махарадж/ та інші різного роду кришнаїтські секти), де замість вивчення східної філософії та релігії йде “замаскована” пропоганда ненависті до свого етнічного коріння та релігії дідів і прадідів, всіх хто не визнає вчення ціх сект оголошено демонами, навіть рідних. Близько 70 % членів секти полишили навчання, домівки. Учасникам секти, як правило молоді ( причому великий відсоток неповнолітньої молоді), втлумачують у мізки, що вони спілкуються з Богом (Крішною) через гуру. І якщо Крішна через накаже виконати адептам самий незручний наказ ( в т.ч. і вбивство), то адепти мають виконати цей наказ не задумуючись.
    Знімається усіляка моральна відповідальність за вбивство людини, якщо воно вчинено «у свідомості Крішни»: «Будь-яка людина, що діє у свідомості Крішни… навіть вбиваючи, не здійснює вбивство, як і не опікується вона наслідками такого вчинку» («Бхагават-Гіта яка вона є». Розділ 18. Коментар до тексту 17). Для кращого “засвоєння вчення” адептам сект дають “прасад” (жертовна їжа), куди добавляють різного роду “рослинні приправи”, які викликають у адептів відчуття повної покори своєму гуру і т.п. До речі секта Георгія Аїстова відкрила свої філіали у Абхазії та Осетії , після того як ці території було відірвано у Грузії. Аїстов заявляє «в своїх проповідях», які адепти викинули на ютуб : «Нам неомходимо сейчас там ( в Абхазії і Осетії) создать святых».За цією організацією стоять “політичні” гроші ФСБ! СБУ необхідно було б вже давно зацікавитися цією організацією. Секта Аїстова нараховує в Україні близько 40 тис. адептів – це фактично потенційні диверсанти іноземної країни.
    Рекомендую прочитати дві статті : ” Авадхуд Махарадж в Киеве” та “Авахуд Махарадж в Украине”, які доступні в інтернеті. Доречно буде послухати лекції “гуру” Георгія Аїстова, які його сектанти понавикидували в інтернет та придивитись, як змінюється поведінка адептів після вживання “прасаду”. У адептів з”являєттся відчуття радості, ейфорія..

  • “Лише Він – дорога, правда та життя. “(цитата)
    Коли Ісус казав, що Я – хліб; Я – брама,то чому Ви вважаєте, що це тільки Ісусове – Я. Ісус завжди стверджував, що говорить не він, а той – хто його послав; а зважаючи, що Царство Боже всередині вас і Я і Отець – одне, сказане кожному через Ісуса, то це Я кожної людини є єдине з Отцем. І тоді зрозуміло, що це внутрішнє наше Я і є нашим хлібом, світлом і життям. Тим більше; Ісус проповідував, що ми в досконалості можем бути як отець:”Будьте досконалими, як отець ваш небесний”, а це можливо лише коли наше Я і отець – одне.

  • Євгеній Распопов

    Пане Олександре, Ви пишете: “Ісус завжди стверджував, що говорить не він, а той – хто його послав”. Власне, говорив ці слова Він, але воля виконувалась Отця Небесного. Звичайно, Ісус ніколи не говорив свавільно і не приніс ніякого нового вчення. Адже Він – виконавець Закону Божого, Який людина не спроможна виконати. Він каже: “Не подумайте, ніби Я прийшов порушити Закон. Не порушити, але виконати”. Тоді про яку Я – концепцію тут іде мова? Щодо досконалости, то в православ’ї існує догмат про теозис – догмат, про який інші християнські конфесії боялись писати і розвивати. Ступінь людської досконалости та обожнення – це перебувати у Бозі, а не в Я – концепції. У книзі Вихід не сказано “є Я сущий”. А навпаки: “Я є Сущий”, тобто Ягаваг (YHWH) – тетраграма, яку багато хто перекладає, як Єгова. Маючи тісний зв’язок з Богом та побожне життя в Ісусі, можна досягнути рівень теозису, як це видно з практики життя багатьох святих та інших християн незалежно від конфесії. Але “Я” – це бог Шеллінга, Гегеля, Фіхте. Але ніяк не християнський Бог. Це вже з іншої опери, – інший бог, інший Ісус. Не варто ототожнювати ці речі.