Катари

Катари – один із християнських релігійних рухів, який виник у Середньовіччі. Він  був поширений   у ХІ –ХV століттях  у Західній Європі.  Тут були зосереджені  основні центри  катарів (альбігойців):  м. Лагендок, Арагон, на півночі Італії та на землях  Німеччини та Франції.

Розквіт  руху почався у ХІІ –ХІІІ століттях,  поступово діяв  церковний опір  зі сторони римських пап, що впроваджували свою політику. От  наприклад папа Інокентій ІІІ  довго не думав, а організував  хрестовий похід на альбігойців (катарів).  Але цього йому було замало, тоді він вирішив  остаточно покінчии з катарами.

Направивши  у м. Лагендок  свою священну інквізицію, заручившись підтримкою  французького  короля і гвельфської  італійської партії  – рух катарів  було знищено повністю.  У  поселенні  Монсег’юр  катари довго тримали свої позиції,  аж поки під міцним опором королівської  армії   здалися  у березні 1244 року.

Останнього  проповідника  Лагендока, який  мав тісні зв’язки  з братом  Отьє Гійома Белібаста – було страчено інквізицією між  вереснем  1321 та листопадом 1322 року.

Після такого несподіваного розгрому  під  Монсег’юр залишки ієрархії   катарів  зуміли зберегтися у більшій чи меншій мірі у вигнанні  в Ломбардії, але церква в Окситанії  могла тільки боротися за  виживання.  До кінця ХІІІ століття цього руху  не  існувало  в Окситанії. Однак П’єру  Отьє  з 1299 року вдалося очолити маленьку  групу Добрих людей, які готові  неухильно  відновити євангелізм катарів.

Пейре Гійом  Отьє та син  Пейре Жаум  на протязі багатьох років  зуміли роздмухати  полум’я катаризму, починаючи від  Кверсі  аж до Піренеїв.  Хоча  папська інквізиція була дуже пильною.

Спроба «Реконкісти братів  Отьє» продовжувалася аж до 1310 року. Однак інквізиція не упустила свій  шанс, спалюючи на вогнищі  підпільних проповідників. У 1309 році у Каркасоні було живцем спалено  Жаума та Гійома Отьє, а у 1310 році  у м. Тулузі  –  Аміеля де Перля  та Пейре Отьє.

Єдиний, хто залишився  тікати  в Каталонію – був  Гійом Белібаст,  але рука інквізиції і тут настигла його зненацька.  Подвійний агент, який приховував своє обличчя  в обманливий спосіб притягнув  Гійома  до страти. Його було страчено  останнім, поряд з попередніми. У 1321 році  у м. Вілеруж –Терменез  Гійома було спалено. У такий спосіб  Католицька церква  отримала остаточну перемогу над катарами.

Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства