Кароль Войтила: життєвий шлях

Кароль Войтила  народився в містечку Вадовіце, недалеко від м. Кракова в родині  поручика польської армії та вчительки.  У 8 років він переживає  смерть своєї рідної матері, а у 12  – втрачає  свого старшого  брата.

У молоді роки Кароль захоплюється театром, мріяв також  стати професійним актором. З 14 років вирішує спробувати  себе  у шкільному драматичному кружку , до того ж  написав п’єсу  під назвою «Король Дух».

Очолював шкільне Маріїне  товариство. У свої 14 років здійснив першу  паломницьку подорож  до головної святині Польщі, що знаходилася у м. Ченстохов. У 1938 році Кароль вперше прийняв таїнство миропомазання та отримав середню освіту.

Войтила дуже  старанно та успішно навчався в ліцеї, який він закінчив у 1938 році, і напередодні Другої світової війни  він  поступає до Ягелонського університету  на філософський факультет.  Стає безпосереднім членом  театрального кружка «Студія 38» . У часи німецької окупації, щоб уникнути угону до Німеччини, Кароль  залишив навчання і працював у каменоломніпоблизку Кракова, а потім поступово перейшов на хімічний завод компанії Солвей.

У 1942 р. – записується  на загальноосвітні курси, які проводились у підпільній Краківській духовній семінарії. Тоді ж він стає  ініціатором  діючого  підпільного  театру. У 1944 р. – за допомоги  архієпископа Краківського,  кардинала Стефана Сапеги  заради безпеки був  переведений  з іншими нелегальними семінаристами  на роботу в єпархіальне управління у архієпископський  палац, в якому Войтила  залишився  до кінця війни.

КарольВойтила   стає  поліглотом, володіє   11 мовами:  польською рідною мовою, а також  словацькою, російською, італійською, французькою, іспанською, португальською, українською, білоруською, німецькою, англійською, а  також  латинською.

З 1 листопада  1946 р. – рукопокладений  у сан священика, і вже через декілька днів  він  відправився до Риму для того, щоб продовжити свою  богословську освіту. У 1948 р. – Кароль захищає докторську дисертацію  по творі іспанського  містика ХVІ століття, реформатора  ордену кармелітів св.. Іоанна Хреста  на Папському Міжнародному  Атенеумі «Ангелікум».

Після того, повернувся до Польщі, де  й був призначений настоятелем  приходу в с. Нагович, що розташовувалося  на південь країни  у гминіГдув.

Академічний сенат  Ягелонського  університету  визнав  дійсним диплом, який Войтила отримав у Римі та удостоїв його  носити звання доктора. У 1953 р. – Войтила захищає  в Кракові,  у цьому ж таки  університеті  на богословському факультеті  дисертацію  про  можливість обґрунтування християнської етики, виходячи  з етичної системи  німецького філософа Макса Шелера (1874 – 1928).

Після успішного  захисту дисертації  Кароль  стає професором  етики  та морального богослів’я  у духовній семінарії м. Кракова, а також  на богословському  факультеті католицького університету м. Люблін.  4 липня 1958 р. – папою Пієм ХІІ призначається вікарним епископом Краківської архієпископії. 28 вересня цього ж року – рукопокладений  у сан єпископа.

З 1962 – 1964 рр. –  приймав безпосередню участь в усіх сесіях ІІ Ватиканського собору, який був скликаний папою Іоанном ХХІІІ, був  одним із самих молодих учасників. Завдяки наполегливій праці, вже через рік  його було рукопокладено у сан  архієпископа, митрополита м. Краків.

28 червня 1967 р. – папа Павло VІ  зробив  Кароля  кардиналом. Після смерті папи Павла VІ  у 1978 р. відбувся конклав, на якому вирішувалося питання  обрання нового папи. Конклав одноголосно обрав папою Кароля Войтилу.

16 жовтня  1978 р. – у віці 58 років КарольВойтила  став  новообраним папою Іоанном Павлом ІІ, правонаступником  папи Павла VІ.

Іоанн  Павло ІІ намагався  спростити свою посаду, позбавивши себе багатьох королівських атрибутів. Папа відмовився  навіть  від церемонії коронації, замість неї провів  просту інтронізацію. Він не носив  папської тіари, а завжди старався підкреслити  ту роль, яка позначена у титулі  папи Римського: «Раб рабів  Божих».

Іоанн Павло ІІ намагається налагодити дипломатичні відносини з СРСР. 24 січня  1979 р. – зустрічається з міністром закордонних  справ СРСР Андрієм Громикою. Хоча  це  була безпрецедентна  подія, оскільки  таких  дипломатичних відносин між  Радянським Союзом та Росією  у той час ще не існувало, але всім було відомо  про відношення папи Іоанна до комуністичної ідеології та  імовірна не дружелюбність радянської влади до Католицької церкви.

25 січня 1979 р. – відбувся перший візит  папи  до Мексики, перший із 104 закордонних можливих подорожей римського понтифіка. 4 травня  1979 р. – виходить перша енцикліка  папи Іоанна  Павла ІІ під назвою «RedemptorHomminis» (з латинської означає – Ісус Христос – Викупитель).

6 березня 1979 р. – складає заповіт, який за винятком деяких додатків залишився незмінним. 2 червня 1979 р. – папа вперше приїжджає в Польщу в якості  глави Римо – католицької  церкви. Він звільнив поляків від прорадянського атеїстичного режиму. В результаті тієї боротьби сформувався рух у Польщі під назвою «Солідарність». На чолі якої  стояв лідер Лех Валенса, який стверджував, що без папи Іоанна Павла ІІ  комунізм  ніколи б не закінчився, а  набагато пізніше  це могло б закінчитись з пролиттям крові.

За правління понтифікату папі доводилось  вісім разів відвідувати свою Батьківщину. У 1983 р. – відбувся важливий візит  Войтили , коли країна ще повністю не оговталася від військового становища  у грудні 1981 року.

Пізніше папа зіграє  велику  і важливу роль  в тому, що у кінці  80 – х років ХХ століття  зміна влади у Польщі відбулася без жодного пострілу. В результаті діалогу генералом Польщі ВойцехомЯрузельським, Ярузельський мирно передав  владу Леху Валенсі. Папа благословив його на проведення  демократичних реформ у Польщі.

28 червня 1980 р. – відбулася перша  консисторія понтифікату, вході якої було папою  вручено  червоні кардинальські шапочки 14  новим князям церкви.

Цього ж року відбувся візит королеви Англії Єлизавети ІІ до Ватикану. Відомо, що за історичних обставин відношення Англіканської церкви  до Католицької були досить напруженими. Але  після візиту до папи Римського  королева Єлизавета була задоволена  і запросила понтифікат  до Великобританії, у якій на нього чекатимуть 4 мільйони британських  католиків.Войтила  приймає запрошення від Єлизавети.

13 травня 1981 р. – на  Войтилу було  здійснено замах на площі св.. Петра у Римі. Замах було здійснено членом  турецького  ультраправого  угрупування «Сірі вовки»  Махметом Алі Агджою.  Він ранив  понтифікат у живіт і був відразу схоплений. За переконанням папи, кулю від нього відвела  рука Божої Матері. У 1983 р. – папа Іоанн відвідує  Агджу, проте  тема їхньої розмови залишилася таємницею.

Папа Іоанн сказав, що говорив з Агджою як з братом, і простив йому, і зараз той має повну довіру папи. Згідно прохання папи Агджа був помилуваний  італійською владою  та переданий у руки турецького правосуддя. У 20о5 році Агджа заявляє, що у замаху  на папу були причетні деякі  ватиканські кардинали.

2 квітня 2005 року, на 84 році життя  помер  Іоанн Павло ІІ. Світ  та суспільство ніколи не забуде про той мир, який він приніс на землю.

Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства