Карл Ранер

ranerНародився  в 1904 році у Німеччині, вмісті Фрайсбург У молоді роки почав цікавитися католицькою теологією, зокрема захоплювався творами середньовічного мислителя та західного теолога Фоми Аквінського і низкою інших філософів.

Ранер є представником німецької католицької теології, лідером  оновлення Католицької церкви у другій половині ХХ століття, яке одночасно  пов’язане з ІІ Ватиканським собором (1962-1965 рр.). Входив  до складу чернечого католицького ордену єзуїтів або ж інакше кажучи  «Товариства Ісуса» (постійний член ордену з 1922 р.). З 1932 р. – був рукопокладений у сан священика.  З 1949-1964 рр. – займає посаду професора  догматичного богослов’я при Інсбруцьком (з 1949 – 1971рр.) у Мюнхенському (1964-1967рр.), Мюнстерському  університетах.

Виконує обов’язки  редактора  «Церковного та богословського словника». З 1957-1965 рр. – стає редактором  десятитомної  енциклопедії «Лексикон для теології та церкви», а з 1968-1970 рр. – редактором  енциклопедії  «Таємниці світу». Бере безпосередню участь у підготовці до ІІ Ватиканського собору, обирається членом Папської богословської комісії.

Ренар  переосмислив  метафізику Фоми Аквінського у дусі трансценденталізму І. Канта. Він вступає  у діалог з так званою філософією Хайдегера. У м. Фрайбурзі  Ранер навчався у  відомого німецького філософа  Мартіна Хайдегера – феноменолога, герменевта та екзистенціаліста. Ранер  прагнув створити  свій власний варіант теологічної антропології.

Навчання  у  філософа М. Хайдегера дало свої позитивні результати для подальшого розвитку  філософських  та теологічних ідей. Ранер започатковує одиз іх богословських методів, назвавши  його «трансцендентально – антропологічним,  апріорним та дорефлективним  досвідом».

Карл Ранер стає  одним із найвидатніших  теологів ХХ століття, і в той же момент класиком сучасного католицького богослов’я.  Він  помер у віці 80 років в німецькому містечку  Інсбрук . З нагоди його 100 – річчя пам’яті  було проведено  багато заходів  в Австрії, Німеччині та Швейцарії.  Ім’я Ранера пов’язують із важливим переломом  в усьому богослов’ї  середини ХХ століття, який виявив себе – це антропоцентризм.

Говорячи про  реальність Бога як розумної істоти, спирався на релігійний досвід людини. Для того часу це був неабиякий прорив, швидше всього революційна ідея. Проте у Ранера  було чимало неприємностей із за того, що він відмовлявся враховувати тактичні  думки офіційної Церкви, відкрито відстоюючи свою позицію.

Творчість богослова ХХ століття нараховує  близько 4000 публікацій. Крім того,  учні  Карла  Ранера  

називали його «отцем віри» та ставили в один ряд із видатними великими вчителями, які були відомі  в історії Церкви. Єдиною рисою, яка відрізняла його від інших – був внутрішній зв’язок  між його богословським мисленням, науковою роботою та особистим  життєвим досвідом.

Стрикалюк Богдан –магістр релігієзнавства