Карл Барт (1889 -1968 рр.)


Народився  у м. Базель, Швейцарія  в родині пастора. У 1902 р. – прийнмає участь у конфірмації, посвячує своє життя теології. Займається серйозними вивченнями теології у містах Берні, Берліні, Марбурзі та Тюбенгені. У 1908 р. –  Барт  був призначений помічником пастора у Реформаторській церкві  в м. Женеві. Займається проповідницькою діяльністю на тому ж самому місці, де  ще триста п’ятдесят років тому проповідував  основоположник реформаторської течії – Жан Кальвін.

1911 року він переїжджає з  Женеви до  невеличкого містечка Сафенвіла, на кордоні Швейцарії та Німеччини. На новому місці К. Барт засновує реформаторський приходський храм.  Починає роботу над великою працею «Послання апостола Павла до Римлян» (1918 року видання), яка  була тісно пов’язана  з філософськими ідеями Сьорена  К’єркегора, підкреслювала  невимірність Божественного та людського, де віра коливається  між «так» та «ні». Барт  починає полемізувати з ліберальним протестантизмом, в тому числі із католицьким релігійним раціоналізмом.

Карл Барт вимагав від Церкви відповідальності  перед суспільством, вбачаючи у цьому такий собі критерій  для розрізнення  «істинної» від «неправдивої» церкви. У 1923р.  отримав посаду  професора в університетах.  Ще в молодості він приймав безпосередню участь  у  так званому християнському соціалістичному русі. У 1933 році, будучи  натхненим проповідником , виступає проти  гітлерівського режиму, викладаючи в Німеччині. Заснував Сповідницьку церкву, у якій проводив свої служіння.

У 1938 р. – після укладення Мюнхенської згоди,  підтвердив  боротьбу зі зброєю проти фашизму як священну. Після закінчення ІІ Світової війни почав різко критикувати політику холодної війни, демонстративно підтримував  відносини з колами теології як Федеративної республіки Німеччини так і Німецької демократичної республіки.

Барт дуже відрізнявся від своїх попередників  через  надзвичайний інтелект та вміння працювати, серйозність своїх намірів, загартованістю демократичним духом, повагою до мистецтв, особливою любов’ю до музики та загостреним почуттям гумору.

Місто Базель  стало для Барта рідним містом  до трьох років та після, починаючи з 1935 року та закінчуючи його смертю.

Крім того, його брат Пітер  став  співредактором  критичних праць реформатора Жана Кальвіна, а інший – поважним філософом  і допомагав своєму братові Карлу  на факультеті Базельського університету  аж до своєї відставки з університету у 1960 році.

Останні роки свого життя  Карл Барт  провів на Батьківщині – у Швейцарії.  Помер у 1968 році. Проте  про нього ніхто не забув.  Вже на початку 70 –х рр.. ХХ століття у Західній Німеччині  створюється  Товариство Карла Барта та аналогічне – у  Сполучених штатах Америки.

 

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства