Іван Вишенський

Ivan_WyshenskyВ історії  української філософії  розглядають  ще одну не мало важливу  постать  давнього  українського літератора, полеміста  Івана Вишенського.

Народився  Іван Вишенський 1550 року  на Львівщині  в місті Судова Вишня, походив з дрібно шляхетного  роду.  На  жаль  про  культурного діяча  ХVI століття  збереглося небагато свідчень.  Відомо що Вишенський  проходив навчання  при  початковій  школі Перемишльської єпархії.

За дослідженням Валерія Шевчука,  самим переломним  моментом для нього   стало  драматичне  зіткнення  з  орденом єзуїтів, яке  йому  вдалося пережити  ще в молоді роки. Вишенський   дуже близьким  з Львівським братством, співпрацював на той час з Острозьким культурно – освітнім осередком. Відомо також  про його  перебування  неподалік від Перемишля, Іпатівського монастиря, в Луцьку та селі Жидичин. Згідно  підтверджень Колосової, Іван  Вишенський  приймав чернечий постриг у місті Дубні в  Преображенському монастирі.  Прожив тривалий  час, а останні роки свого  життя  провів на Горі Афон (Греція).

Нам  відомо, що Вишенський   змінював  місце  свого перебування, спочатку  жив  на Галиччині, потім на Поділлі, а ще пізніше на Волині.  Проживав  у Луцьку, а  згодом і в Острозі.

У віці тридцяти п’яти років  Вишенський, залишаючи Україну, відправляється на святу  гору Афон, приймає чернечий постриг  і стає  монахом.  У 1603 – 1605 рр. – повертався на Україну.   Останні роки свого земного  життя  Вишенський  почав проводити  наодинці, перебуваючи у скиті  посеред  лісу,  притримувався  ісихазму.

Близько 17 творів  було  написано ним власноруч:  «Послання до всіх, що живуть  на лядській землі», «Послання до князя Острозького»; «Послання єпископам», в якому автор  викриває  неправильний спосіб  життя духовенства, українських та польських  панів, висловлює співчуття до  бідного  обездоленого українського народу.

Його творчість  вважають  одним із  найвеличніших   феноменів  давньоукраїнської літератури.  Він  є  прогресивним , проте близьким  до українського народу  як  літератор та громадський діяч   кін. ХVІ- поч. ХVІІ століття.

Якщо ж брати до уваги  світогляд  Вишенського,  то  тут можна говорити  про те, що  лежить в його основі.  Так  в основу  свого світогляду  Вишенський  поклав  глибокий   демократизм,  любов до  народу,  готовність  відстоювати   життєві інтереси  українського народу.

Він пройнявся  симпатією до закріпачених  убогих селян і виявив протест  стосовно  суспільного  рабовласництва.   А демократизм Вишенського  став проявлятися  у не вітанні церковної    ієрархії православної  церкви.  У творах,  Вишенським  проголошувалася ідея  демократичної церкви без пастирів.

На думку  Вишенського  люди  повинні бути рівноправними і приймати безпосередню  участь  у церковній  справі,  а  з допомогою  принципу   рівності  – вирішувати  догматичні питання. Особливість  світогляду автора  творів   дуже чітко  виражено  в посланнях  і це дає можливість  говорити про нього  як видатну  людину  і українського письменника водночас.

Свій полум’яний  патріотизм  виливає  у виступі проти   польсько – шляхетського поневолення на  українській землі. Вишневський  крім цього ще відстоював  українську культуру, мову, боровся за  самобутній  розвиток,  викривав  західноєвропейську  схоластику.  Письменник  також виступає  за  братні відносини, дружбу і єднання  двох народів – російського  та українського.

В тім  мислитель знав,  що така дружба  допоможе  у боротьбі його народу  за національно – релігійну незалежність.  У Вишенського  можна побачити вживання  одного слова , яке подібне до другого. Світогляд   вплинув на подальшу  його суспільну діяльність та творчість.

Відрізненими рисами  Вишенського  обумовлюється  навіть той факт,  за яким  письменник  замість практичної  участі  в ідейно – політичній  битві на  Україні, вибирає  іншу роль: бути добровільним вигнанцем,  став одиноким.  Навіть ведучи аскетичний спосіб  життя, перебуваючи  на горі Афон, не припиняв  своєї літературної творчості, що стало  найкращим  засобом для захисту  українського народу.  Написані твори  відправлялися ним в Україну.

Найбільш популярною  формою  творів Івана Вишенського стали  послання – такі ніби собі мовити  листи, що вважали  тоді  одним із оперативніших  жанрів  полемічної літератури. Одні  з них писалися ще до  початку  Брестської  угоди і були спрямовані  на католицьку церкву, папу римського, духовенства, що намагається схилитися на сторону  католицизму.

Він пояснює  у дусі  метафізичної філософії  що є правдою і кривдою. Великою спокусою  Вишенський називає   віровчення  католицької церкви, що прямо суперечить  православним догматам. Завдання католицької  теологічної науки  полягає  у перекручуванні божественної істини, замість якої проповідується  неправда. У  пориві гніву  Вишенський  викриває ті дії, які  насамперед спрямовані  на окатоличення багатьох українців.

Католики  під примусом  заставляють  православних, щоб ті  вже перейшли на новий календар,   розганяють православне  богослужіння, не дозволяють щоб православні дзвонили у свята  за старим стилем.

Єзуїти  з дозволу папи Римського  намагаються відловлювати, кидати у тюрми, б’ють, катують  і вбивають справжніх українських патріотів, – пише І. Вишенський.  У «Короткому повідомленні» Вишенський    зображує реальну картину  жорстокого терору  світської влади і  єзуїтів у 1590 році.

Вишенський досить полемічно і гостро критикує духовенство та світську владу  і  в сатиричній формі змальовує їхнє життя  у написаному «Посланні до всіх, хто живе на лядській землі».  Він викриває  пихатість  і чванливість польських панів. Демонструє їх  як таких, які вважають що  вони  знаходяться вище за самого Бога. ведуть не властивий для них спосіб  нечестивого, паразитичного  життя, сповненого  п’янок  і гуляння.

І до сьогодні творчість цієї унікальної  особистості в  історії української філософії не втрачає  ідейно – художнього  або ж пізнавального значення. А його послання  є свідоцтвом  не мерехтливих  літературних документів епохи що минула.  Тому що ці документи якраз  розкривають реальну боротьбу  українського народу за захист своїх соціальних прав та національної незалежності.

Концепція  боротьби за  рівні соціальні права  та збереження національної  незалежності українськими народом, в тому числі і їхній захист є актуальною проблемою  у ХХІ столітті, тобто  сьогодні. Тому започаткована  ідея Вишенського  поступово почала трансформуватися і утверджуватися  в нашому українському суспільстві як провідна ідеологія.

Культурний, релігійний діяч  Іван Вишенський   помирає  у 1621 році на Святій  Горі Афон.

Його  ідеї, погляди і надалі користуються великою популярністю   в середовищі молодої інтелігенції України і  виявляють науковий інтерес  дослідників у площині історії української філософії межі XVІ-XVІІ століття.

Богдан Стрикалюк