Веди

vedСпробуємо визначити  саме поняття  слова «веди»,  з’ясувати  їхнє  історичне походження,  зрозуміти  вплив  сакрального  писання  на  формування  життя  суспільства  Стародавньої  Індії.

Саме ж визначення  «Веди»  походить  від  санскритського  слова  veda , яке в перекладі означає – знання, вчення.  Інакше кажучи це є збірник,  який   містить   стародавні  сакральні писання  індуїзму  на  мові «санскриту». Їх  частіше всього від носять  до категорії шруті,  тобто  традиції  усного передання почутого , а також мантр,  які  містяться у них,   відповідні молитви  та  їх використання у різних релігійних  ритуалах.

Основною їхньою частиною слід вважати  самміти,  тобто   невеличкі збірники мантр,  до яких  приєднуються  тести – коментарі:  брахмани, араньяки та упанішади. Ще на протязі  багатьох століть Веди  передавалися  з уст в уста у віршованій формі, а пізніше  були  записані. Релігійна традиція Стародавньої Індії   вважає, що Веди – це  апаурушея (не створенні людиною,  вічні  богооткровенні  писання), які  дані людству  безпосередньо  через святих мудреців.

В індуїзмі  існує 4 Веди:

1)  Веда гімнів (Ріг – веда );

2) Веда жертовних формул (Яджур- веда);

3) Веда пісне співів (Сама – веда);

4)  Веда  заклинань (Атхарва – веда)

Філософські  системи та релігійні традиції  займали різні позиції  на  розвиненому Індійському субконтиненті,  навіть по відношенню до Вед.  Таким чином  формуються філософські школи, які   підтримують  авторитет  та богоодкровенність Вед, вони отримали назву «астика», а  ті школи, у яких була  зовсім інша традиція (буддизм та джайнізм) і не підтримували, а навпаки відкидали   Веди  стали називатися  настикою.  Крім буддизму  та джайнізму, авторитет  сакральної книги індуїзму  не сприймається  сикхізмом.

 

Згідно сучасної  науки  дослідження   індуїстської культури,  релігійно – філософських поглядів,  Веди – це найдавніші  сакральні  писання у світі.  Тому  що  складалися  вони  на протязі   періоду, біля  тисячі  років.  Спочатку  складалася  Ріг – веда (близько ХVІ століття до нашої ери),  період  досяг  свого апогею зі створенням  шакх (індуїстські брахманічні школи, які спеціалізувались по вивченню ведичних текстів) у  північній частині  Стародавньої  Індії, а закінчився  він  у часи  Сідхартхи Гаутами (Будди) та Паніні  у  V столітті до нашої ери.

Багато науковців поділяють  думку,  що  до того часу  як  Веди  були написані ,  на протязі  століть  вже існувала  усна  традиція  передання  сакрального писання  Стародавньої  Індії.  Для написання  Вед  швидше  за все  використовувався надійний матеріал – дерев’яна кора або ж пальмові  листки, проте манускрипти, які дійшли до наших часів  не перевищують  собою   декілька сотень років.  А  стародавні  манускрипти такі як Ріг – веда  можна  датувати  ХІ століттям до нашої ери.  Крім того, один із манускриптів, який датується  ХІV століттям до нашої ери,  на даний  час зберігається  в санкритському музеї  м. Бенарес.

Один із вихідців  Бенареського університету – брахман Бал  Гангадхар Тілак  обґрунтував  таку  концепцію, згідно якої Веди  були створені  приблизно чотири тисячі п’ятсот  років до нашої ери. Аргументи  цього науковця  були  обґрунтовані  на основі  філолого – астрономічного аналізу  сакральної книги індуїзму та коментарів до неї. Його висновки були такими:  картина неба, яку  відтворюють Веди, можливо  могла виникнути   у тих людей, які  проживали  у приполярній площині  земної  кулі. Проте гіпотеза, яку сформулював Тілак  не знайшла схвалення  серед  інших науковців.

Основа  індуїзма  – це  відношення  до вічного (санатан) та не створеного  людиною  сакрального  писання, яке  собою носить  божественний характер. На початку кожного із  космічних циклів  Творець Брахма   отримує  ведичні знання. Проте   в кінці цього циклу  все ведичне знання  переходить у невиявлений стан і потім знову  з’являється  вже в наступному    циклі творення.

Саме ж ведичне знання   передається  в усній  формі  через  рікш,  але  на протязі  мільйонів років.    Близько  5000 років  тому назад,  в кінці  циклу   Два пари – юги, ведичне знання   було записано  та розділено  великим рікшою  Ньясою  на чотири Веди. Вьса  виклав  основну  суть  ведичних знань у формі  афоризмів  у творі «Веданта – сутри».

Кожну  із Вед  він передав   для упорядкування  одному із своїх найближчих учнів – Пайли, який  займався  роботою по упорядкуванні  Ріг – веди.  Зібранням  мантр в «Яджур – веді» для  використання  релігійних та  суспільних церемоній    займався  учень  Вашампаяна.

Гімни, які були покладені  на музику,  маючи  свою мелодійність  в «Сама -веді»  було зібрано учнем   Джайміні.  А зібрання  гімнів та чар в «Атхарва – веді» було упорядковано учнем Сумантою.

Стрикалюк  Богдан – магістр релігієзнавства