Шиїзм

siizmШиїзм – один із напрямків  в ісламі, що  об’єднує різні спільноти, які визнають Алі ібн Абу Таліба, і  його нащадків законними наслідниками  та  духовними наступниками  пророка Мухамеда.

За різними оцінками  шиїти складають від 10 до 20%  від загальної чисельності мусульман.

Як і всі  мусульмани, шиїти вірять у посланницьку місію пророка Мухамеда. Відрізненою рисою цього напрямку є переконання у тому, що керівництво  мусульманською спільнотою  повинне належати імамам. Імами – вибрані особи, які вибрані Аллахом  із числа нащадків пророка Мухамеда, до яких вони відносять Алі ібн Абу Таліба та його нащадків від дочки МухамедаФатіми, але не належить не вибраним особам – халіфам.

Шиїти  критично відносяться до халіфату трьох халіфів Абу Бакра, Омара та Османа.

Так як Абу Бакр був вибраним невеликою кількістю прихильників, Омар був призначений Абу Бакром, а Осман був вибраний з шури – ради, яка складалася із семи претендентів, призначених Омаром такими умовами, що вибрання  будь – кого , крім Османа не було можливим. На думку шиїтів, вибрання Керівника – Імама мусульманської спільноти, подібне  до вибрання пророків і є прерогативою Бога.

Сама ж  історія виникнення  шиїзму тягнеться  з далеких  часів  минулого.

Після  смерті пророка Мухамеда  серед  прихильників пророка виникли деякі непорозуміння щодо його наступника. Частково, частина із них вважала, що більше всього гідним носити звання халіфа Алі ібн Абу Таліб.

Це перш за все ґрунтувалось на добрих особистих якостях Алі, його заслугах у справі поширення  ісламу, і на близькому родичанні з покійним пророком. Проте не всі  непорозуміння були відразу подолані  через вибрання Абу БакраСідіка  першим халіфом.

Шиїтські джерела повідомляють, що прихильники халіфату Таліба Абу ЗарГіфарі, Салман аль – Фарісі після деяких коливань визнали законним халіфат Абу Бакра. Законність цього халіфату була  визнана і Абу ібн Талібом, який присягнув йому. Після Абу Бакра, Алі разом з усіма мусульманами визнав і наступних халіфів – Омара та Османа ібнАфана.

Алі  присягнув їм і допомагав в управлінні халіфатом. Вже після трагічної смерті халіфа Османа, більшість із мусульман присягнула  Алі.Аліібн Абу Таліб стає  четвертим халіфом (34 – 39 рр. хіджри, тобто 656 -661 рр.).

Але нестабільна внутрішньополітична ситуація у халіфаті, що була викликана бунтами у різних провінціях та діяльністю хариджитських груп  принесла йому масу проблем. Після трагічної смерті Алі  у 39 р. від рук  хариджитського терориста – смертника ІбнМулджама, радикально налаштовані прихильники Алі прикликали  його сина Хасанаібн Алі стати на чолі халіфату, і розпочати військову конфронтацію  з правителем Сирії Муавіємібн А буСуфьяном.

Він заключив з ним письмову угоду. Але невдовзі помирає Хасан після цих подій. Але прихильники Алі знову продовжували боротьбу тепер вже проти халіфату Омеядів, що був заснований Муавією. Потім оголосили, що Хасан був отруєний  шпигунами Муавії. Цей сплеск антиомеядських настроїв розпочався після трагічної  смерті  сина Алі ібн Абу Таліба  і онука пророка Мухамеда Хусейна ібн Алі у м. Куфі.

Після смерті Муавії  прихильники  будинку пророка в Куфі підняли повстання проти його спадкоємця Язида та запросили Хусейна у місто. Хусейн виїхав до них, але по дорозі  отримав вістку що нібито повстання вже придушено. Його супроводжував невеличкий загін в чисельності декілька десятків чоловік, враховуючи і жінок.

Тим часом халіфський намісник Убейдула ібн Зіяд виставляв на усіх дорогах Куфи військові загони. У містечку Нінава, на місці якого виникло місто Кербела у 680 р.

Хусейн зустрівся із військами Убейдули.  Халіфські війська оточили  невеличкий загін Хусейна  та почали вести переговори з ними. Але вести переговори у них не вийшло, війська зіткнулись у бою.  В результаті чого загинув онук Пророка Мухамеда, йому відсікли мечем голову.у бою загинуло ще кілька десятків його родичів , друзів та близьких.

Халіф Язид І висловив своє співчуття щодо такого прикрого інциденту. Смерть Хусейна стала початком хвилювання у халіфаті. Мусульмани були невдоволені такою жорстокою розправою над  нащадками Пророка Мухамеда.

Але головною фігурою тв. Цьому антиомеядському повстанні став АбдулаібнЗубейр – син відомого сподвижника Пророка Мухамеда, який почав протистояння проти династії Омеядів.

Після смерті Хусейна у алідів виникли перші ознаки відхилення від вчення ортодоксального ісламу, що дало поштовх для утворення такої течії, яка отримала назву «шиїзм».

Шиїзм став поширеним явищем у ісламі в таких країнах як Ірак, ліван, Туреччина та Сирія, але найбільше  спостерігається поширення шиїзму джафаритського толку в Ірані.

Стрикалюк Богдан 

Магістр релігієзнавства