Історія виникнення баптизму

baptizm Передусім  як розглянути це питання, спробуємо  з вами  визначити  час, місце  виникнення  цієї течії.  Для ближчого  ознайомлення,  намагатимемось  чітко  пояснити  термінологію  даного  визначення. Крім того,  ми  спробуємо  провести  історичний екскурс, в ході якого  можемо  більше дізнатись  про  баптизм.

Насамперед,  хочеться зауважити, що  баптизм розвивається  в умовах  феодалізму  католицької церкви.  Є однією із протестантських течій, що виникла  у ХVІІ столітті на території  середньовічної Англії. У ній  було розпочато Реформацію, яка була направлена  світською владою проти  гніту  католицизму, для збереження незалежності в різних сферах життя, наприклад в релігійній, державній, соціальній, економічній і культурній.

Протестантські  богослови  критично ставились до католицької церкви  і її віровчення. Натомість  їх  надихало зовсім інше – ідея  утворення  істинної церкви, яку ще  називали «апостольською».  Англійські королі  намагалися раз і назавжди  позбутись  абсолютивізму Риму.  Спочатку  влада зосереджувалась у руках  духовенства католицької церкви, яке  чітко контролювало  простих селян – робітників, світську владу, але  вже потім у  ХІV столітті  англійські монархи  видають  керівні укази, чим і  обмежують папську  номенклатуру.

Таку  політику Англія  намагалася  проводити в реформаційний  період. Влада короля заборонила Ватикану  папські інтердикти (відлучення церквою і інші). Король Англії Генріх VIII  поширив свою владу  і на англійське духовенство. За намагання реформувати  католицьке духовенство, папа Римський  відлучив  монарха від церковного спілкування. Але король Генріх так просто не бажав здаватись, скориставшись  підтримкою  парламенту Англії, заборонив  папі  призначати  єпископів  і архієпископів  на території англійської держави.  Єдиним земним і верховним головою  англійської церкви  парламент  визнає  лише  короля Генріха.

Як наслідок виникає  реформаторський рух  в Англії, відомий ще як англіканство.  Реформаторські нововведення  визначались  англійським  королем, а внутрішньо релігійна  логіка стала  жертвою політичних. Англіканство набирає  радикального характеру  і перетворюється на пуританство.  Мета пуританства – очищення  Англіканської церкви від  влади  папи Римського.  Пуритани (лат. purus- чистий)   намагалися спростити богослужіння, яке здебільшого їм нагадувало  ритуали  католицької  церкви. А також викинути пишність культу  і  облачення, які використовують під час  причастя.

Вони прагнули реформувати організацію церкви, замінити  єпископську систему на  пресвітеріанську. На їхню думку  місцеві  церкви  повинні  бути  підпорядковані  пресвітерам, яких вибирають члени спільноти. Внаслідок  таких змін або ж нововведень, в середовищі пуритан відбувся поділ  на дві течії.  До однієї з них належали  пресвітеріани. У свою чергу вони  залучалися підтримкою  багатих промисловців.

Процес очищення  світської влади від  влади римського папи  був досить скромний. Пресвітеріани, залучившись підтримкою світської влади  давали їй  можливість  спостерігати за церковним життям, захищати церкву  в законний спосіб, вести фінансову політику, переслідувати тих, хто виступає  проти  узаконення  церкви.

Проти пресвітеріан виступали так звані сепаратисти або інакше кажучи індепенденти  – особи, які вважали, що церква повинна бути незалежною і знаходитися  поза державною церквою, повністю має бути відділеною від неї. Враховуючи таку позицію індепендентів, варто зазначити  їхні вимоги  щодо  утворення конгрегацій, тобто незалежних самостійних в управлінні релігійних спільнот. Утворюється  інша течія, що є зовсім протилежною пресвітеріанству – конгрегаціоналісти.

Конгрегаціоналісти відрізнялися від своїх  попередників  визначенням складу церкви. Пресвітеріани  вважали, що  люди, які є хрещені в дитинстві і проживають на визначеній території  автоматично стають членами  приходської церкви. На відміну від  пресвітеріан, конгрегаціоналісти  займаються розроблянням вчення про істинно віруючих християн. А тому основу церкви, на їхню думку, повинні складати  ті люди, які  пройшли  процес свідомого «відродження» (хрещення) і засвідчують віру в Ісуса Христа.

Вчення  конгрегаціоналістів  сприяло  виникненню баптизму.  Основоположником цієї течії стає  молодий конгрегаціоналіст Джон Сміт. Разом із своїм партнером  Томасом Гелвесом  вони займаються  місіонерською діяльність та церковним проповідництвом. Проповідь  Євангелія  починає зацікавлювати  представників фінансової  структури, в тому числі економістів, торговельників. Проте  це викликало неспокій зі сторони світської влади, яка чинила репресії, виконуючи вказівки англіканської  церкви і визнавала «єретиками»  тих, хто відколовся від неї, даючи можливість на покаяння або ж залишення країни назавжди.

Конгрегаціоналісти  розуміючи  до яких  дій вдається церква, вирішили емігрувати до Англії.  Сміт переймає ідею менонітів щодо перехрещення, визнаючи доктрину Армінія, який  стверджував, що  Своєю жертовною смертю Христос викупив гріхи не тільки вибраних, а й усіх людей.

Справу Сміта продовжив  Джон Спілсбері. Завдяки йому утворюється група партикулярних баптистів.  Спілсбері вважав, що апостольська приємність надається через хрещення людини, яка глибоко  занурена у воду.

У такому випадку  репресії  проти  анабаптистів  призупинилися  завдяки указу принца Оранського у 1638 році. Анабаптисти змогли спокійно  розповсюджувати своє вчення, використовуючи можливі засоби впливу на суспільство. На території України баптизм поширюється  у XIX столітті. Його засновником  стає  Рябошапко, а починаючи з ХХІ століття головою Церкви  ЄХБ – Нестерук.

Стрикалюк Богдан

Магістр релігієзнавства.