Історія становлення свята Різдва Христового

Різдво ХристовеНікому  не відомо  про точну дату народження  Сина Божого, тобто Ісуса Христа.  Хоча існують  різні  пояснення історії різдва.  Так, наприклад,   отці Східної церкви  припускаються  теологічної думки,  що  Ісус Христос   народився, згідно з  юдейським календарем, тому що  Він   був старший  на сім місяців  за  Івана Хрестителя. (Читайте: “Історичні докази існування Ісуса Христа” )

Мудреці зі Сходу  про яких  згадується   у  Євангелії від  Матвія  швидше всього   були  астрономами, хоча   про їхні імена  у Святому Письмі ніде не згадується, є лише  підтвердження  у  церковному переданні (Карл, Марк та Балтазар).

Вже  у VІ столітті   Діонісій  Малий   допускається думки,  що  після  розпаду Римської імперії  в  476 р. до н.е.  народився   Ісус Христос.  Хоча   не відомо, що ця думка є правильною. Якщо ж  ми розглянемо   одну із книг  старозавітніх  великих  пророків, особливо книгу Даниїла, то у ній знайдемо пророцтво про ідола,  голова якого була з золота  (Вавилонське царство),  руки та груди з міді (Мідо – персидське царство),  ноги  наполовину з заліза і глини (Римське царство),  камінь, який розтрощує  ідола –  новітнє царство,  перед яким не змогли встояти інші царства світу – це  ера християнства.

Достовірне  підтвердження  про народження  Ісуса  Христа   ми знаходимо  у  Святій Євангелії від   Луки, де на відміну від  Євангелії від Матвія   мова йде про  виданий римським імператором  Августом   наказ про перепис  юдейського населення.

Виходить,  народження Ісуса Христа   припадає на час  правління  Августа,  не маючи жодного відношення   до часу  падіння Римської імперії.  Можливо такої ж самої думки щодо історії різдва притримуються  теологи.

Народження   немовляти – Христа   відбувалося  не в царському палаці,  як це прийнято  вважати – а в убогому віфлиємському  хліві, посеред  худоби. Дитина   лежала сповита на  сіні,  а воли  своїм подихом зігрівали її.

Про  народження  Месії дізналися   не лише пастухи, а й мудреці, які долали велий шлях  до місат Вифлиєма,  зірка  вказувала їм дорогу  до новонародженого Христа.

Як  пояснюють  це видіння вифлиємської   зірки   християнські екзегети ?  Блаженний Феофілакт  говорить,   що під   зіркою, яка  вказувала шлях  мудрецям  зі Сходу, потрібно розуміти  ангела,  який   вказав на місце народження  Христа Спасителя .

Ця  сакральна  та  історична  подія   трапилася  2000 років тому  у невеличкому містечку  Віфлиєм.  Як  же вона  пов’язане  з   історією різдва?   Тут   необхідно   провести пряму  паралель   Нового  Завіту  з  Старим   Завітом, швидше  за все  потрібно  глибоко заглянути   в   старозавітню  історію..

Віфлиєм – це історичне біблійне місто,  в якому народився   старозавітній  пророк  і цар Давид.  В  Іудеї   існувала   ініціація  посвячення   на  царя:  старозавітній пророк   виливав   оливу   на голову  кандидата,  який обирався на правління державоюю, на ньому   перебувала, можна сказати – спочивала особлива  благодать  Святого Духа (шахіна). Чи  спостерінається  прямий   зв’язок  між  царем  Давидом  та  Ісусом  Христом?

Цей  зв’язок звичайно  спостерігається:  Давид   був  юдейським  царем,  Ієшуа   же  походив  з  царського  роду, з коліна Юди, імовірніше  –  з роду царя Давида  так само як і  Його  матір  Маріам.  Хоча  за божественною природою  Христос  рівний  з Отцем, а  за земною –  з  матір’ю.  Такої ж думки притримуються  ортодоксальні теологи.

І ось  зараз ми побачимо збіг обставин:  Давид народився у Віфлиємі, Христос також народився  у цьому місті,  цар  став пророком  і  Месія-Христос  стає  пророком і царем:

«Він  буде Великий , і Сином Всевишнього  назветься, і дасть Йому  Господь Бог престол Його  батька  Давида.  І  він  царюватиме   над домом Якова,  і  царюванню Його  не буде  кінця» (Лк.1, 32-33) Давид  є царем за земною сутністю, а Христос  також є царем, але не  тільки за земною, а й духовною сутністю.

Для чого ж тоді Христос    явився   у світ?   Яке завдання  земного   та духовного  служіння,  чи  важлива місія була покладена   на  Нього? Місія   полягала у спасінні  людства   від гріха, прокляття  і смерті.

Для чого   Він тоді   став  Людиною?   Прийняв   тілесну людську природу?

Про  це  Святе Письмо  нам не розповідає, але  джерела  Християнського Сходу  про це підтверджують:

«Бог  став  Людиною  для того,  щоб   людину  наблизити до Бога» (святитель Василій  Великий,). Вперше  теологами  вводиться т ермін «Теофанія». Для  історії  життя  Церкви  ця  подія  має    подвійне  символічне  значення:

  1. Прихід  Сина Божого  на  землю заради  спасіння роду людського;
  2. Явлення  і  відкриття   Бога  світу  в триіпостасному  бутті ( в образі  трьох осіб Святої Трійці: Отця, Сина і Святого Духа.

Євангеліє від Луки  відкриває  основні  біблійні  моменти, які передували  народженню  дитяти – Христа:

  • явлення  ангелів  і   звіщення  пастухам  радісної  звістки про народження Спасителя  у Віфлиємі, місті Юдиному;
  • явлення зірки  на небі, коли народився Ісус;
  • прихід  мудреців  з далекого  Сходу
  • приношення  дарів  трьох волхвів  перед  майбутнім  царем(ладану, золота і мира).

Отже,  Різдво Христове  – це  не лише історична подія, яка  тісно переплітає   Старий та Новий Завіт,  вона носить  духовно  – символічний  та  месіанський характер.  Про  Месію, Христа і  Спасителя   те,  що  було записано  у Танаху (в  Законі, Пророках і Письмі) – виконалося в точності   у Новому Завіті.

Історія  двох епох   поєднується  в образі Ісуса  Христа. Є  дещо  своєрідне  та спільне між  особистостями  старозавітнього  та новозавітнього   часу.

Мета  Ісуса Христа – спасіння людства, яке погрузло  в темряві  перворідного гріха  перших прабатьків  Адама  і   Єви.  Для історії спасіння  людства  це була колосальна подія,  яка  і  сьогодні зворушує увесь світ  та людство, що живе на землі.

Автор статті  – Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства


Коментування вимкнено