Інтерв'ю        16 Вересня 2015        180         Коментування вимкнено

Інтерв’ю з головним редактором української версії журналу «Апокриф» Олександром Артамоновим на тему: журнал «Апокриф» в Україні : мета та плани міжнародного журналу в нашій країні.

12026641_998601040201057_1600775251_nШановні читачі наукового порталу «Філософія і Релігієзнавство» пропонуємо вам інтерв’ю з головним редактором української версії журналу «Апокриф» Олександром Артамоновим на тему журнал «Апокриф» в  Україні : мета та плани міжнародного журналу в нашій країні.

Питання по журналу можете задавати в коментарях під інтерв’ю.

Біографічна довідка

Нар. 1992 р. в м. Бердянську (Запорізька обл.). У 2009 р. закінчив з відзнакою Бердянську загальноосвітню школу №5. З 2009 по 2012 навчався на соціально-гуманітарному факультеті Бердянського державного педагогічного університету. Протягом навчання неодноразово брав участь в археологічних розкопках античного причорноморського міста Ольвії.З 2012 р. живе у Львові та навчається на філософському факультеті Львівського національного університету імені І. Франко. 

Автор наукових публікацій в галузях літературознавства, філософії права, теології та філософії науки. Дослідник та перекладач латинських творів Герберта Аврілакського й англо-американської художньої прози. Член Асоціації філософів і релігієзнавців. Офіційний представник міжнародного суспільного окультно-релігієзнавчого журналу «Апокриф» в Україні.

  • Чому саме ви вирішили зайнятися українською версією окультного журналу “Апокриф”?
  • На мою думку, сучасний український читач потребує якісних періодичних україномовних видань на досить широку тематику – в тому числі, на тематику окультну. В цьому наш народ суттєво програє, скажімо, французам, англійцям чи американцям, де відповідними питаннями протягом всього ХХ століття вільно займалися різноманітні окультні організації, заборонені в нас протягом радянського періоду. В результаті, тепер, коли пройшло більше, ніж 20 років, з дня краху СРСР, ми тільки починаємо формувати в нашому постсекулярному суспільстві якісь нові джерела обміну інформацією, спілкування, самовираження та поширення проґресивних ідей в сфері окультизму. Ситуація є подібною і в Росії, і в інших державах пострадянського простору. В цьому сенсі, проект «Апокриф» є безпрецедентним для нас; сьогодні це єдине електронне періодичне видання на окультну тематику, що реґулярно виходить, для прикладу, в Росії та Грузії. Розвиток національних гілок журналу свідчить про підвищення інтересу до окультної тематики серед представників кожної конкретної нації. Ми плануємо випускати українську версію «Апокрифу» реґулярно. Українська земля – це славетна батьківщина багатьох видатних дослідників магії та містичного фольклору, як-от, наприклад, Віктор Петров-Домонтович, Володимир Шухевич, Михайло Коцюбинський, Микола Гоголь тощо. Для сучасних українців було б ганебним змарнувати такий ґрунтовний спадок. Я вважаю, що кожен, хто вболіває за духовний розвиток української нації, має долучитися до нашої роботи. З цієї причини я й сам сьогодні намагаюся підтримати в Україні цю в першу чергу культурно-просвітницьку місію, яку вже протягом багатьох років сумлінно виконують численні автори, перекладачі та організатори роботи «Апокрифу» на чолі з його засновником та головним редактором, паном Романом Адріановим.
  • 12023122_998600913534403_555880316_n
  • Я думаю, в наших читачів виникає питання: чому назва саме Окультний журнал «Апокриф»?
  • Насправді, конструкт «окультно-релігієзнавчий журнал Апокриф» (а наш журнал є власне «окультно-релігієзнавчим») являє собою в якомусь сенсі плеоназм – іншими словами, слова «occultus» та «αποκρυφος» – це синонімічні поняття відповідно з латини та давньогрецької. Втім, їхнє поєднання є закономірним, оскільки в нашій мові вони дійсно мають різні конотації: якщо слово «апокриф» частіше пов’язується з певними забороненими варіантами сакральних текстів, то «окультизм» – з магічними практиками та знаннями, пов’язаними з відповідною діяльністю. В 2004 році, коли журнал тільки зароджувався, в перших його номерах було опубліковано два тексти: «Ловцы Левиафанов» та «Дочь Человеческая» – фактично, це були апокрифічні версії відповідно біблійних «Книги Йова» та «Нагірної Проповіді» – звідси з’явилася назва. Втім, з часом, її сенс розширився, вийшовши за межі класичного теологічного поняття. Фактично, наш журнал якраз і є джерелом таємничої, прихованої інформації, до якої загалом немає вільного доступу – і, швидше за все, не було б, якби журналу не існувало. З іншого боку, назва є відсилкою до теологічної конотації, вже закладеної століттями традиції в це слово: під «Апокрифом» треба розуміти антонім до «Канону» та «Доґми», а іншими словами – наше періодичне видання є за своїм призначенням контркультурним та антимейнстрімним. З огляду на сказане, треба додати, що одна значна частина наших авторів є практиками-окультистами, а інша, не менш значна – теоретиками-релігієзнавцями. Поєднання в назві журналу окультизму та релігієзнавства чудовим чином ілюструє цю ситуацію поєднання теорії та практики. Загальна ж концепція журналу полягає в забезпеченні як представників різноманітних окультних груп, так і незалежних дослідників даної тематики, вільним інформаційним простором для обміну досвідом та популяризації власних ідей.
  • Часто у більшості представників традиційних релігій виникає обурення щодо терміну Окультизм. Адже більшість людей асоціюють окультизм з чорною магією і чимось небезпечним. Що ж для вас особисто означає термін окультизм?
  • Я вже згадав про дві конотації, властиві для розуміння споріднених понять «апокриф» та «окультизм». Загалом, обидві конотації є відверто неґативними; вони були закладені в свідомість сучасного українця християнством, як в принципі ексклюзивною, доґматичною релігією, одним з принципів якої є теза «хто не з нами – той проти нас». Особисто я не вкладаю в поняття «окультизм» неґативного сенсу, оскільки вважаю, що знання в принципі не може мати загальнообов’язкового етичного забарвлення. На мою думку, метою кожної людини має стати саморозвиток та самореалізація відповідно до її сутнісних схильностей (або, як казав Алістер Кроулі – відповідно з її Волею). В такому сенсі, окультне знання, як можливість саморозвитку певної категорії людей, є необхідним компонентом світової, а зокрема – української – культури.
  • Окультний журнал “Апокриф”це академічний проект чи науково – популярний? І взагалі хто у ньому може друкуватися?
  • Оскільки наш журнал розраховано на відносно широку аудиторію, кожен, хто цікавиться окультизмом, релігієзнавством та спорідненими сферами знання, може надіслати нам свої тексти для розгляду за електронною адресою: artamonov.a.a29@gmail.com. Це можуть бути переклади текстів в межах тематики журналу українською мовою, це можуть бути світоглядні есеї чи аналітичні статті. Деякі з наших авторів є видатними спеціалістами в галузях релігієзнавства та філософії, деякі – це любителі, щиро віддані нашій справі. Саме така спільна праця та породжене нею смислове поле є ціллю нашого проекту. Окремо треба відзначити, що наш проект є суто волонтерським, і найголовнішою мотивацією для роботи є можливість участі у відродженні окультного сеґменту української культури. Ми щиро запрошуємо всіх, хто має бажання, приєднуватися до нас: роботи насправді напрочуд багато.
  • Відомо, що окультний журнал “Апокриф” має свої представництва в багатьох країнах, і видається багатьма мовами. Чи буде чимось відрізнятися українська версія?
  • Безумовно, кожна національна гілка «Апокрифу» відрізняється від інших, оскільки журнал формується перш за все тим контентом, який пропонують до друку автори – представники конкретних націй. На сьогоднішній день, найбільш значна частина авторів українського «Апокрифу» представлена авторами, що поділяють традиціоналістські погляди. Власне, така ситуація є досить характерною для дійсно контркультурного журналу. Можна згадати барона Юліуса Еволу, який, з характерною для цього мислителя точністю, зазначив більш ніж півстоліття тому: для сучасного світу традиціоналізм є найбільш радикальною ідеологією. В цьому сенсі, великий барон виявився абсолютно правим навіть стосовно сучасної України.
  • З якою періодичністю буде виходити журнал і в якому вигляді (мається вигляді електрону чи друковану версію). І також чи має офіційну реєстрацію журнал ?
  • Поки що заплановано два тематичні випуски журналу: 29 жовтня та 21 грудня 2015 року. Жовтневий номер має бути присвячено постаті великого мислителя-окультиста Євгенія Ґоловіна, який помер 29 жовтня 2010 року. Грудневий номер ми плануємо присвятити Дню Зимового Сонцестояння та спорідненій тематиці. Таким чином, поки що журнал буде виходити приблизно раз на два місяці, у вигляді тематичних номерів, присвячених тій чи іншій важливій даті. Відзначу, що така форма роботи є нововведенням саме українського «Апокрифу». Журнал виходить виключно в електронному вигляді (pdf): завдяки цьому, він є безкоштовним та загальнодоступним: читач може заздалегідь підписатися на розсилку нових номерів журналу, надіславши заявку на електронну адресу artamonov.a.a29@gmail.com, а також – завантажити окремі випуски на наших офіційних ресурсах в мережах facebook www.facebook.com/apokrif93ukr та вконтакте http://vk.com/apokrif93ukr. В найближчому майбутньому планується відкриття сайту української версії «Апокрифу», де всі матеріали кожного наступного номеру одразу дублюватимуться в форматі html. Стосовно офіційної реєстрації також зазначу, що це питання для українського видання наразі вирішується.
  • В Інтернеті часто пов’язують окультний журнал “Апокриф” з діяльністю релігійної організації “Телема”. Чи можете ви підтвердити чи спростувати це ?
  • Наш журнал не представляє інтереси окремих релігійних організацій. Нашою метою є створення інформаційного простору для паритетного діалогу українських окультистів, дослідників окультизму та всіх, кого цікавить ця тематика. Втім, треба зауважити: головний редактор журналу, пан Роман Адріанов, дійсно є телемітом та членом ОТО. Також, в своїй діяльності ми керуємося центральною телемітською тезою: «Чини, що Волієш – ось і весь Закон». При цьому, однак, журнал не є офіційним виданням певного телемітського об’єднання, ми не обмежуємося публікацією телемітських текстів, а тому зв’язок з Телемою ніяким чином не впливає на інклюзивність та незаанґажованість нашої позиції.
  • На ваш особистий погляд, чи матиме популярність Окультний журнал “Апокриф” серед українців? І взагалі, які будуть робочі мови у вашому журналі?
  • Я вважаю, що «Апокриф» приречений на успіх в Україні, оскільки українці з особливою увагою та шанобливістю ставляться до духовності; українці від природи прагнуть до духовного розвитку; врешті, український народ є надзвичайно допитливим та цікавим. Всі ці якості є характерними для більшості окультистів. З цих та низки інших причин, Україні завжди не вистачало «Апокрифу» – якщо перефразувати відомий вислів Вольтера, «якби нашого журналу не існувало – його варто було б вигадати». Що ж стосується мови, то в українському «Апокрифі» всі матеріали публікуються виключно українською мовою. Це наша принципова позиція.
  • Які рубрики будуть в українській версії «Апокрифу», і на чому буде найбільше зосереджена увага української редакції? Також цікаво, чи українська версія матиме автономію чи незалежність від засновників журналу?
  • Українське видання «Апокрифу» буде відштовхуватися від національної специфіки України. На початку ми почнемо зі стандартних рубрик, типових для російської версії журналу, але, згодом, відкоригуємо їх відповідно до потреб та запитів української нації. Безумовно, якусь частину контенту будуть визначати особливі інтереси представників української редакції. Наприклад, як перекладач та дослідник творчості Говарда Лавкрафта, я буду в якомусь сенсі сприяти розвиткові журналу в такому ракурсі; при цьому, однак, будь-які авторські матеріали, запропоновані для друку, будуть розглядатися на загальних основах. Безумовно, редактори «Апокрифу» – це люди з певними зацікавленнями та преференціями; однак, як вже було зауважено, наша мета – це саме інклюзивний діалог, а не домінування певного вчення. Що ж стосовно залежності українського «Апокрифу» від російського – на даному етапі ми узгоджуємо головні питання з центральним офісом, але однією з цілей проекту є створення повністю автономних національних гілок журналу, поєднаних лише спільною культурно-просвітницькою місією. До цього ми зараз і прямуємо.
  • Що б ви побажали своїм майбутнім читачам та читачам наукового порталу Філософія і Релігієзнавство?
  • Я зичу кожному ніколи не втрачати усвідомлення нескінченної загадковості та глибини світу – і ніколи не обмежуватися вже досягнутим, але щомиті прагнути тотальної самореалізації. Пам’ятаймо мудрі слова Алістера Кроулі: Чини, що Волієш – ось і весь Закон!
  • Розмовляв Ігор Дмитрук

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook