Інтерпретація притчі про злочинних виноградарів

pritchaУ  біблійному сюжеті  тексту  Нового Завіту  ми  зустрічаємося із притчею про злих виноградарів, що  працювали  у  винограднику  господаря.  Всемогутній Бог посилав  до них  своїх посланців: пророків, апостолів, одних із них побивали камінням або лишали ледве живими. Побачивши  їхній  злий задум, господар – Господь посилає до виноградарів Свого улюбленого сина, розмірковуючи, що ті  зглянуться  над ним. В тім людська жадоба до влади, спадкоємства настільки переборола  почуття любові до ближнього, що наважилася на свідомий крок – вбивство.

У  даній притчі  прослідковується цікавий момент:  Ісус Христос  відкриває  істинне обличчя служителів  Мойсеєвого  Закону,  апелюючи до пророка  Давида, який стверджує про «наріжний камінь», що його відкинули  будівничі. Тобто  Господь акцентує увагу на злочинній і підступній дії  фарисеїв, первосвящеників, які у свою чергу відкинули єдину  основу – віру в Єдиного Бога.  Відступивши  від релігійних і моральних  норм, представники старозавітного священства, про яких вже згадується  у притчі Спасителя,  зовсім відійшли від  духовного життя, замінивши  його  матеріальною владою, жагою до збагачення  власних кишень.

Тому  необхідно  зауважити, що  притча в першу чергу  стосувалася первосвящеників, книжників і  фарисеїв, вона  відкриває  реальні події, пов’язані з  особистістю Ісуса Христа.  Так як слова: «Камінь, який відкинули будівничі, той став наріжним каменем, від Господа це сталося і дивне воно в очах наших» є відображенням реальності та правдивості здійснення пророцтва про Месію – Христа.

Що ж це за камінь, який намагалися відкинути від себе будівничі?   Для нас простих людей, яким властиво все сприймати буквально, буде здаватися легким це питання, в тім слова тексту, вказаного вище потрібно розуміти у духовному смислі.

Камінь – це  основа, на  якій  власне і будувалося людське спасіння. Тут необхідно розуміти віру в Сина Божого, Месію, Спасителя, якого очікувало все людство, проте цією обітницею Божою  знехтували  старозавітні священики як будівничі, яким були доручені  Божі таємниці.  Їм  була доручена особлива місія – будівництво Царства Небесного  у  людських душах і серцях,  лікування  духовних так і тілесних хвороб, приведення людей до спасіння.  Проте замість того, щоб  займатися трьома важливими завданнями,  самі ж стали  вдаватися  до хитрощів, лукавства, обману іудейського суспільства.

Будучи агресивно налаштованими, вони як ті злочинні виноградарі, бачачи свій сором і – викриття перед Богом, прикривали себе  маскою побожності за якою приховувалося їхнє справжнє лицемірство.

Як можна інтерпретувати  «виноградник» ?

Виноградник –  храм, в якому всі добросовісно  працюють, звершують служіння Богу.  Ісус  Христос  робить натяк на фарисеях, викриваючи тим самим у притчі  таємну змову  проти  Нього і намір  вбити Його поза межами Єрусалимського храму.

Тому  все про що наголошував Христос  у своїй притчі  відбулося  в реальності.  Фарисеї  відкинули  закон Божий, віру, духовні цінності, відвернулися від свого  народу, облесливо прислуговували римській владі, намагаючись в замін отримати хоча б якусь вигоду.

В  іудейському суспільстві  вони полюбляли  високі посадові місця,  вдавалися до корисливості,  прикривалися лише тінню старозавітного закону, накладаючи закони  на людей, самі ж їх  не виконували і недотримувались . Христос  викривав  їх у вчинених злочинах, беззаконнях як противагу виконання волі Божої: вбивство священика Захарії – батька Івана Хрестителя  між кадильним  жертовником.

А зараз  спробуємо  порівняти  біблійний сюжет  з об’єктивною реальністю світу. У наш час так само як і  у новозавітній  прослідковується  реальна картина  цієї притчі. Швидкими темпами  зростає фарисейство в державі, суспільстві і церкві. Священнослужителі  уподібнюються  до корисливих  фарисеїв,  відступають від  віри в Бога, замінюючи її  комфортабельним розкішним життям у палацах, не помічаючи навколо себе  тих, хто дійсно потребує допомоги, лікування, спасіння.  Духовна   сутність поступово зникає, натомість з’являється протилежна – матеріальна, суб’єктивна, аморальна.

Важко говорити  навіть про сучасних душ пастирів Церкви Христової, що поробили себе бізнесменами, користолюбцями,  їхні красномовні слова  не співвідносяться з діяльністю і застосуванням у практичному житті.

Але  лицемірство рано чи пізно колись буде викорінене  Господом, тому що не має нічого таємного, що може стати явним  перед  Богом. Людина повинна шукати  той наріжний камінь – віру в Ісуса Христа як Людину і Сина Божого, і на ньому будувати  своє християнське  моральне і духовне життя, і лише тоді, якщо вона це  зробить – успадкує від Христа   вічне життя  в Царстві  Його Отця.

Прагнемо  в першу чергу  до  внутрішніх пошуків Божественної істини, а отримавши її – намагаймося правильно  раціонально і духовно володіти  нею.

Ієрей Богдан Стрикалюк