Інтерпретація притчі про милосердного Cамарянина

Господь Ісус Христос розповів притчу про милосердного самарянина, тим самим демонструючи нам , які саме люди трапляються на шляху людини. Це можуть бути грабіжники, вбивці, злодії, які кожного моменту сподіваються на здобич. Головна діюча особа притчі – чоловік, який подорожує з Єрусалиму до Єрихону, на якого нападають розбійники і лишають ледь живого.

Під цією знедоленою людиною можна розуміти будь – кого, хто опиняється в дуже складній ситуації, яка тісно переплітається з людським життям. На зустріч цій людині йде зовсім інша людина – чужоземець – самаряни «ворог юдеїв», відносини яких не досить були коректними і дружелюбними. Так в образі левіта і первосвященика ми можемо спостерігати байдужих людей, які насправді вважають себе служителями релігійного культу, але при цьому не демонструють ні поваги, ні шани, ні
любові до свого ближнього, якому потрібно подати руку допомоги.

Хто ж тоді є тим милосердним самарянином, до якого відчували ненависть юдеї? Це Ісус Христос, Істинний Син Бога Живого, Який прийшов на землю свідчити про божественну істину, яку відкинули релігійні юдеї як керівники – священики, бо цю істину не прийняв світ. Христос став наріжним каменем такої нової сформованої релігії як християнство, яку відкинули «будівничі» – священики, натомість вони загордилися, ставлячи матеріальні блага вище духовних, втративши віру в Бога. Христос зумів об’єднати Старий і Новий Завіт, нічого не порушуючи . Він говорить :« Я не прийшов зруйнувати закон, а доповнити його» (Євангеліє від Матвія).

Суть притчі полягає в тому, щоб людина навчилася любити як Бога так і свого ближнього, дотримуючись моральних приписів, які виконуючи роль орієнтирів змогли наблизити людину до Бога на дорозі спасіння її душі. Якщо ми візьмемо до прикладу буденне життя, то можемо побачити більше фарисейства, ніж справжньої християнської любові, яку демонстрував Спаситель людства для всіх людей, в тому числі і своїх учнів – адептів християнського віровчення. У буденному житті ми можемо зустріти таких людей, які описані у цій притчі: левіта і первосвященика, їх ми бачимо в обличчі сучасного духовенства. Важко сказати про те, що ця притча розкриває не лише тогочасне життя, а є відбиттям сьогоднішнього реального життя, де вказані образи людей є невипадковими.

Спробуємо зробити наше життя кращим, досконалим, до якого повинен прагнути кожен із нас, беручи за взірця божественної досконалості Ісуса Христа – Сина Божого, Якого правда сильніша за людську. Намагатися бути більше милосердним самарянином, ніж стати гордим, багатим, безсердечним. За нами ж усіма стоїть такий вибір, бо ми усі християни. Християни повинні жити у мирі і любові як того навчав Христос, тільки не у ворожнечі з іншими. Христос прийшов на землю, щоб принести мир, примирити людину з Богом. Хоча не кожен розумів для якої важливої мети був посланий Син Божий. Люди жили звичайним життям, про нічого не задумуючись, тому що таке життя в принципі їх влаштовувало.

Коли ж з’явився у світ Христос, то для людей це стало несподіванкою, чудесною новиною, хоча ніхто не здогадувався, який шлях має пройти людина в образі Сина Божого. Люди вірили у те, що прийде Месія, який врятує народ єврейський від гніту, звільнить їх від влади Риму, і аж тоді буде тисячу років правління на землі. Натомість приходить інша людина, про яку ніхто і не здогадувався, але ж це і був Месія?

Що ж тоді сталося з обраним Божим народом? Невже втратили віру ? Так, вони були розгублені, втративши єдину основу пізнання Бога – віру. Навіть священики її втратили, замінивши її матеріальними благами, багатством, лицемірством, у якому звинувачував їх Ісус Христос.

Що ж тоді зробили вони з правдивим Месією? Побили як ті розбійники чоловіка із притчі лишили ледве живого, непритомного, нікому не потрібного, пройшовши мимо правди Божої. Від їхніх рук постраждав Спаситель, священики юдейські вплутались в політику, забуваючи про своє духовне служіння і завдання. Так і сьогодні ділять Тіло Христове – Церкву Святу на шматки, дістаючи кожен собі ласий шматок. Цього Бог ніколи не простить тим, хто таке робить.

Закони існують, щоб їх дотримуватись, а не порушувати, хоча сьогодні це розуміють зовсім по – іншому. Світ диктує свої об’єктивні закони під які підпорядковується сучасне суспільство. Натомість спостерігається відхід від божественних істин, який стане духовним переломом, відбуватиметься підміна. На зміну духовних істин прийдуть матеріальні, що зараз і відбувається. Людство як сказав Христос прийме іншого «нового Месію» – Антихриста, якому будуть поклонятися, служити. Хто не прийняв Ісуса Христа як Істинного Месію – від такого оберне обличчя Син Божий перед Отцем Небесним. Як тоді ж люди могли втратити віру своїх батьків Авраама, Ісаака, Якова? Про це ж стверджує Тора, а через Тору – Ісус Христос, натякаючи людям, що Він є Визволитель, Викупитель , Спаситель людства, про Якого записано в Танаху , Він бере на Себе усі гріхи світу.

Син Божий засвідчує істину, що «Я і Отець – Ми Одне» (Євангеліє від Івана). А отже, якщо Син і Отець Небесний є одне ціле, то вони за Своєю божественною природою є нероздільними і рівними. У старозавітні часи єврейський народ Божий супроводжував Бог – Отець, у новозавітні часи – Бог Син, а утверджував в істині Церкву Христову Апостольську – Бог – Святий Дух, Який діятиме до кінця віку, Який буде оберігати Святу Соборну і Апостольську церкву як це стверджував істинними словами Христос Спаситель на землі Своєму народу, а також нам.

Автор – Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства

Коментування вимкнено

  • Дуже хороший опис притчи. Автор розкрив суть і основін поняття притчі і головне те,що показав мароль істиного християнина.