Історія релігій        01 Травня 2017        203         1 коментар

Інтерпретація притч Ісуса Христа та їх значення у сучасному світі

Спершу  візьмемо  пояснення  самого  слова   «притча»  в   термінологічному  богословському  словнику.  Отже, притчею слід називати  невеликий алегорично-смисловий  роздум,  розповідь,  який  в повному  своєму  обсязі відображає  картину  людського  буття.  А тому Ісус  Христос  недаремно  розповідав  притчі  людям, щоб  вони  під  виглядами  тих  чи інших персонажів,  речей  зрозуміли  у них самих себе.

Так  наприклад,  притчі  Христові  є такими , що  відтворюють   реалії  нашого  повсякденного  життя.  Неодноразово  спостерігаю  за  тими   речами, які відбуваються  у суспільстві, в кожному  людському  житті, а потім  пригадую  ту або іншу  притчу.  Для  прикладу  візьмемо  притчу  про  будівництво  дому   на  нестійкій основі  та міцній.

Відверто  кажучи  більшість  із нас  якраз  і будує  життя  на не міцній  основі. А чому?  Оскільки  без  відсутності  любові,  згоди, подружньої   вірності  не  можна  побудувати міцну  сім’ю.  Тоді  ж  як  без  миру і єдності, дружби  не  можуть бути міцними  людські відносини.  Кожен  із нас навіть не замислювався над  тим, що  причиною усіх наших негараздів  є   не надія  на  духовне спасіння, а  порятунок через  матеріальне  багатство.

На  думку  сучасних богословів  такий підхід  до  матеріальних  речей  є  повністю абсурдним,  адже  людиною  назавжди  втрачається  одна  із важливіших  деталей  морального і духовного  життя – віра.  Вона  – міцний  фундамент, на  якому  і будується   наша  віра  в Ісуса Христа, Бога  і  Людини.  І  якщо  ми будуємо  своє життя  не надійній основі,  то  в результаті  нашого  недбальства  усе  це  буде  зруйновано  сукупністю негативних  речей:  суєтою, безнадійністю, безвір’ям, підступними словами  і брехнею.

Притча  про  багача  і Лазаря  демонструє нам  два  протиставлення – нікчемність  багатства  і  матеріальну  убогість,  отримання  через  перенесення  страждань  вічного життя з Богом.  Митар  і фарисей  –  уособлення  грішників, що  каються  і  гордих,  лицемірних,  безумних  людей,  які    не маючи    милосердя  до інших ставлять себе на показ  і вихваляння  перед  іншими,  не виявляючи  жодного  смирення  перед Богом і любові  до свого ближнього.  Десять  дів із  світильниками –  люди  постійні, які ходять світлі  Христової віри,  приготовленні до зустрічі з  Христом Спасителем  і  нерозумні, з  відсутністю добрих  справ,  у темряві перебувають, забувають  про другий  прихід Спасителя на Землю.

Таланти  –  дари Божі, які  одні використовують, а інші їх втрачають.  Багата вечеря – Царство Боже,  Літургія; Господар  весільного бенкету – Бог- Отець; наречений – син – Син Божий, Господь Ісус Христос;  запрошені  гості  у весільних одежах –  віруючі, у яких душа наповнена  любов’ю;  чоловік у не  весільній   одежі –  забруднений  гріхами беззаконник;  слуги господаря – Ангели Господні;  темрява кромішня – місце  вічних мук та страждань.  Притча  про пшеницю та кукіль  є наглядним прикладом того, що відбувається у наш  час:  Христос  сіє у світі  та душі  кожного з нас  насіння  віри, але  з’являється  кукіль –  єретичні  науки, погані думки,  посіяні  ворогом людства – дияволом.  Ті, що сплять  піддаються  по лінощам  своїм  спокусам, даючи можливість розвиватися  поганим думкам,  єресям.  Натомість  за цим  пильно слідкують ангели Божі, не  даючи  можливості  проникнення  неправдивих  учень,  єретиків.  Не  бажає  і сам Творець  матеріального  і божественного  світу  знищувати  єретиків  внаслідок  війни,  щоб в результаті  не  були знищені  самі  праведники.

Бог  не бажає смерті  людини через  її злі  помисли,  щоб разом з нею      не знищити  добрих  християн.   Зв’язані  снопи  вказують  на  припинення діяльності  єретиків.  Святі  перебуватимуть у небесних оселях (житниці).

Женці  – Ангели, які  при другому приході Христа, кінці  світу  стануть  відділяти  святих  від грішників, останніх  кинуть  у  вогонь невгасимий.  Відповідно  усі ці  притчі стосуються  нас, простих людей – християн,  в яких  ми повинні  бачити  себе  і не уподібнюватися  наслідникам зла,  а  тільки  почерпати, добре, мудре і корисне,  власне таке, що  допомагає  реалізувати  себе  і  відкрити для  Бога.

По при все, необхідне  чітке  розуміння  і усвідомлення   наших  слів,  справ,  вчинків,  відвернення  від  зла та обрання  добра,  любові  замість ненависті,  миру без війни,  без роздратованості,  а спокою.  І  якщо  ця цілковита  ідилія  буде встановлена,  тоді  з впевненістю   можна сказати,  що  дійсно  здійснюється  створення  раю  як у світі  та  і в людині.  Таким чином  йде поступове будівництво Царства Небесного у кожній особі.

Вважаю,  що  написане  мною  приведе  до глибоких  роздумів та аналізу  життя  багатьох  людей, в тому числі  і наше суспільство.

Богдан Стрикалюк

Обговорення: 1 коментар
  1. Олександр Білий сказав:

    О коханий, о велич моїх сокровенних глибин!
    Можливо, то сумно, коли ти Один?
    І вихід тоді – розсипатись на множество,
    Щоб грати в ту гру під назвою “Божество”?

    Але що цікаво, то ігри людськії,
    В них правила суть закони мирськії,
    Та в’яжуть закони так руки і ноги,
    Що тут і сам Бог забуває про Бога.

    І ось вже від себе Ти сам відділився,
    У тілі – в матерії ж бо народився.
    І ось уже плачеш, прохаєш в надії…
    Предивні Ти ігри з Собою затіяв!

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook