Григорій Палама

Відомий  в церковній історії  середньовічний містик, візантійський богослов, філософ,  укладач  філософського обґрунтування  практики  такого напрямку як ісихазм,  крім того  він  входить до числа  отців та  вчителів Церкви, шанується Східною церквою в сонмі святих.

Народився  1296 року  у місті Константинополі, в родині  знатних аристократів.  Григорій  отримав  прекрасну освіту.  Після смерті свого батька – сенатора Констянтина,  Григорій  опиняється   під  впливом  імператора  Андроніка ІІІ.  Двадцять років  він жив при царському дворі, а далі на нього чекала успішна кар’єра . Григорій  вивчав  світські дисципліни  найкращого вчителя  тієї епохи, відомого  придворного філолога та богослова, ректора університету Феодора Метохіта.  Вважають, що Григорій Палама  став  найкращим учнем   Метохіта,  особливий свій інтерес  виявляв до філософії Аристотеля.

У 17 – річному  віці Григорій  читає лекцію  про силогістичний метод  Аристотеля  у палаці  перед самим імператором  та  знатними особами. Лексія виявилася успішною, навіть сам Метохіт був здивований  і вигукнув ,  кажучи, що таку лекцію  удостоїв би похвалами і сам Аристотель.  У 1316 р. – двадцяти річний Григорій залишає  палац імператора та усілякі філософські заняття  і віддаляється на  святу гору Афон,  на якій веде подвиг чернечого життя та  займається  містичним  богослов’ям.

Недалеко від  Ватопеда, Григорій  вів подвижницький спосіб життя  під керівництвом   преподобного Никодима, який постриг його в  чернецтво. Після смерті   преподобного Никифора – другого наставника Григорія   Палами,  чернець Григорій   обирає інше місце для переселення – у Лавру  святого Афанасія. Три роки  він провів у цій Лаврі, виконуючи обов’язки  регента.  У 1323 р. – веде подвижництво  на скиту  Глосії.

У 1325 р. –  залишає з іншими монахами гору Афон,  у зв’язку  з  нападом турків. У м. Фесалоніки  приймає  сан священика, відправляється  в околичні  міста  Верії, де  згідно  передання,  проповідував  святий апостол Павло,  заснувавши тут  відлюдницьку  спільноту.    Саме тут Григорій  Палама перебував  у непереривній мовчазній молитві  увесь час, крім  участі  у богослужіннях. У 1331 р. – після нападу слов’ян, змушений був  повернутися  до відлюдницького  життя  у пустелю святого Сави, що розташовувався  на афонському  передгір’ї  над Лаврою.

Григорія  було  вибрано ігуменом монастиря  Есфігмен на которкий термін.

Після  своєї діяльності   йому  довелося відкласти  усамітнення  через  полеміку з Варламом  Калабрійським, яка тривала   шість років, тобто з 1335 по 1341 роки. У другому та третьому етапі  у суперечку з Паламою   вступили  Григорій Акиндін, а також  Никифор Григора. Другий етап сперечань   як раз співпав  з громадянською війною,  що відбувалася  між  Іоанном Кантакузином та Іоанном  Палеологом (1341-1347).

Відбулася  боротьба за владу  між доместиком  Кантакузином  та дукою Олексієм  Апокавком, апокавка підтримував Патріарх  Іоанн  Калєка, а  Іоанна Канта кузина – Григорій Палама.  У 1341 р. –  Собор  засудив  Акиндіна.   У 1341 -1342 рр. – Палама  закривається  у монастирі  св. Михаїла  Софенійського, а 12 травня 1342 р. – в одній із пустель. У травні та червні  1342 р. – Собори  намагалися  засудити Григорія Палама, проте це їм не дало ніякого результату.

Він віддаляється в Іраклію, намагаючись  заховатись, але  його було спіймано та відправлено під конвоєм  до Константинополя, був ув’язнений, над ним приставили сторожу  в монастирі.. два місяці він перебував  у храмі  Св. Софії  зі своїми учнями, був  ув’язнений  в палацову в’язницю . У листопаді  13444 р. –  його на соборі  відлучають від церкви, а  Акиндіна  підносять  у сан диякона, а вже потім священика. Проте після перемоги  Іоанна канта кузина, на стороні якого стояв Палама, 2  лютого  1347 року  Григорія було оправдано, а  його противників осуджено.

На третьому етапі  полеміки  проти Григорія виступив  Никифор Григора. 17 травня  1347 р. – при царюванні Канта кузина  патріарший престол  займає  Ісидор  Вухір –  прихильник ісихастів, при якому  Григорія Паламу  було  рукопокладено  у сан  архієпископа Фесалонікійського. Група золотів  вирішила  перешкодити  приходу  палами, проте  місто фесалоніки було захоплено імператором Іоанном Кантакузином  у 1350 році.

Палама відвідав  гру Афон  та Лемнос, у Фесалоніках  йому вдалося  примирити  місцевих жителів.  У 1351 р. – два Собори, у складі яких був присутній Палама – осудили   Никифора  Григору  як противника  християнського вчення.  Собри проголосили Григорія Паламу  захисником благочестя.  У 1354 р. –  після   своєї подорожі  та  можливістю  виступити посередником  між Кантакузином  та Палеологом , був  взятий в полон  турецькими піратами, а потім  викуплений  через рік з полону  сербами.

У полоні  він не тратив дарма часу, а  вирішив , що греки  повинні  приступити до навернення   турків у християнство.

Після свого звільнення з полону, прибувши у Фесалоніки, розпочав  пастирську  діяльність  у своїй єпархії, яка тривала  включно до 1359 року (згідно іншого датування 1357 року). Його учнем  та  колегою  у цій діяльності став  Миколай Квасила. 14 листопада  1364 року  від  давніх хвороб, які  турбували його, Григорій Палама  помирає. Він пішов із життя  у віці 63 років. Встиг лише вимовити  такі слова: «До висот!».

У 1368 р. – згідно соборного рішення  офіційно був вписаний  Патріархом Філофеєм   до календаря  Святої  Софії, який на честь Григорія склав  життя та службу, піднісши його до лику святих  як видатного святителя.  Ще при житті Палама  отримав від Бога дар зцілювати  людей. Мощі  святителя Григорія, архієпископа Фесалонікійського  було покладено у  кафедральному храмі Святої Софії  в м. Фесалоніки.  А після захоплення цього міста,  перетворення храму в мечеть.

Мощі  святителя  було перенесено  у  солунський монастир Валатадон,  а потім  в митрополичий кафедральний собор. З 1890 р. –  мощі  святителя  перебувають  у цьому соборі , який у 1914 році був освячений в честь святителя Григорія палами. Пам’ять  святителя  Східна церква вшановує  27  листопада  за Юліанським календарем  у ІІ неділю Великого посту.

Стрикалюк Богдан  – магістр  релігієзнавства