Течії у буддизмі

Відомо, що крім  віровчення,  яке  виробилося у буддизмі  та є основним підґрунтям  для кожного буддиста  навіть  у сучасному світі – існують  відповідні освітні центри підготовки , щоб стати  справжнім буддистом  та  наслідувати  свого вчителя  та наставника – Будду. У ході історичного часу почали виникати  різні течії  у буддизмі.

Традиційно у буддизмі почали виділятись  такі течії як махаона («велика колісниця»), тхеравада («вчення старших»), ваджраяна (діамантова колісниця), а також хінаяна («мала колісниця» або тантричний буддизм), що поширений  в Тибеті та Монголії.

Відрізненою  рисою махаяни  є  вчення про бодхіччіту – тобто прагнення  до спасіння усіх без  винятку живих істот, розуміється безмежне спів страждання  та любов до них; і уявлення, що витікає із нього  про бодхісатву – істоті, яка  готова відмовитися від індивідуального досягнення нірвани, мета якої – спасіння усіх живих істот. До  махаяни відносяться деякі школи  тибетського та китайського буддизму та деякі  окремі буддійські школи. Послідовники  махаяни  ділять  буддизм  на Велику колісницю (махаяну) та Малу колісницю (хінаяну), яку ще називають Колісницею  шраваків. Сама назва «хінаяна» була методично введена для  позначення  буддистів, які обмежені тільки прагненням  до індивідуального просвітлення, застосовувалося  в історичній полеміці з іншими, які нині не існують школами раннього буддизму  з метою пояснення  поняття бодхічіти.

Тхеравада – це одна  зі шкіл раннього буддизму, яка збереглася у Нікаї. Вона використовує  поняття метта – бхавана, яке аналогічне поняттю бодхічіти в Махаяні і не підпадає під визначення хінаяни.

Ваджраяна – робить акцент на природі Будди, що за звичай  властива  всім істотам  та  чистоті всіх явищ. Практика Чистого знання  дає можливість бачити потенціал  всіх  істот таким, як його бачать самі Будди, що дозволяє практикувати це вчення  не тільки монахам, а  й мирянам  обох статей без необхідності  від схоронення від світу та дотримання  обітниці безшлюбності.

Вона поширена  в таких країнах як Непал, Тибет, частино  в Японії. З  Тибету  прийшла в Монголію, а звідти – у Бурятію, Туву та Калмикію.

Найбільш  відомі течії у буддизмі класифікуються наступним чином: 1) Тхеравада, школи ранньоо буддизму (вайбхашіка, саутрантіка, ), 2) Махаяна (чань, йочагара, мадхяміка, тань тай та нітіренізм, амітоїзм та амідаїзм, хуаянь), 3) Ваджраяна,  тибетські школи, ньїнгма, сакья, кагью, джонанг, гєлуг, сінгон (японська школа).

Кількість послідовників буддизму коливається  в  районі 300 – 500 мільйонів чоловік. Основна кількість буддистів  проживає  в  країнах Південної , Південно – Східної та Східної Азії: в Бутані, В’єтнамі, Камбоджі, Індії, Китаї, Сінгапурі  та Малайзії, Кореї, Лаосі, Монголії, Мьянмі, Непалі, Тибеті, Шрі – Ланці, Японії, а також в  Росії: в Бурятії, Калмикії , Туві, а в останні часи  виникли  буддійські спільноти  у Москві та Санкт – Петербурзі і інших великих містах Росії.

Буддизм, який поширений  серед мирян  носить назву  простонародного або вульгарного і  значно відрізняється  від того  буддизму, який проповідується  в середовищі  освідченнях   буддійських  монахів.  Навіть сьогодні дійсно  існує така ситуація, яка  чітко вказується  у буддизмі.

Стрикалюк Богдан, магістр  релігієзнавства