Філософські погляди Гельвеція

gelveГельвецій  зумів  розробити  чітку  філософську картину світу: на його думку природа,  де її частиною є  людина – існує вічно  і має  закладену основу  у  самій собі.  У природі   спостерігається закономірний процес  руху та розвитку, тому що  у ній все  народжується,  росте і гине,  тобто  відбувається  перехід одного стану  в інший стан. Ніщо,  що у часі  та просторі  не може випередити  саму матерію.

Філософ  обумовлює єдність  матерії  та руху, а також  матерії та свідомості. На відміну  від мислителя Дідро, Гельвецій  стверджував, що матерія  на визначеному своєму етапі розвитку  набуває  здатності відчуття. Відкидає теїзм та деїзм  філософа – просвітника  Вольтера.

У  класичній  традиції намагається  відшукати  корені ідей  надприроднього та релігії  у темряві  та невігластві  людей,  у відчутті  страху смерті  та  в організованому обмані одних  людей іншими. Пізнання світу  розглядає  з позиції  матеріального  сенсуалізму (відчуття),  заперечує  агностицизм.

Цей принцип  Гельвецій застосовує  при поясненні  суспільства та людини. Людина  на думку  Гельвеція є нічим іншим як  природня істота,  що наділена  відчуттями,  свідомістю,  пристрастями,  є  основою  цього суспільства. З  чуттєвої природи людини  він  виводить  рухомий початок у суспільному  житті – це принцип егоїзму (гордині), себелюбства.

Стверджує  про рівність  природніх розумових  здібностей  у кожній людині,  не дивлячись   на расу  чи національність.   Причину   нерівності   вбачає  у різному вихованні  та різних умовах життя.  Майбутнє суспільство  Гельвецій уявляє  як  вільне від станового поділу  або ж станової  нерівності. Стає  противником феодалізму.

Вважав, що феодальний устрій калічить людей.  Церква ж знищує  людські характери,  а  сама релігійна мораль є по собі лицемірна і не людяна.

Стрикалюк  Богдан, магістр релігієзнавства