Філософія Сьорена К‘єркегора

kierkegaardОсобливе  місце  серед  філософських  концепцій  ХІХ  століття  займає  філософія  Сьорена  К‘єркегора. Саме  він   різко  виступає  проти   системи раціоналізму  Георга Гегеля, протиставляючи  їй  ідею віри.  Хоч  К‘єркегор   і висуває  цю ідею на   противагу  традиційному  гегелівському  раціоналізму,  в тім  не  має жодного  заперечення  щодо  можливостей  розуму,  схильності  людського  пізнання  та  здібностей. Крім того, К‘єркегором  подається  ідея екзистенційного мислення.

На відміну  від наукового мислення,  екзистенційне   тісно  пов’язане   з  ментальним  життям  людини. Якщо  наукове  мислення  байдуже  до мислячого  суб’єкта,  то  екзистенційний   мислитель має  інтерес  до  свого  мислення,  так як існує  в ньому.   Для нього, об‘єктивна  реальність  не  може  бути  від‘ємною  від  суб‘єктивної.   Людський  інтелект  не може  зрозуміти життя,  залишається тільки   вірити,  і чим абсурднішим  є життя, то тим сильнішою  має бути віра.Уся  проблема  життя, вибору  способу  життя  обумовлені   його кінцем.   Не  менш цікавим  у  предметі  філософії  К‘єркегора   є   переорієнтація на етику.   Завдання  цієї  філософії  полягає  у  дослідженні   можливості  морального  самовизначення  людини.  К‘єркегором  проводиться  аналіз  наступних  трьох  моральних орієнтацій,  важливих  у його  філософії: естетичної, етичної, теологічної.

Естетична  –  полягає  передусім  у насолоді    як  способу   людського  життя,  діяльність  якої  направлена  зовні  на  володіння  зовнішнім мінливим світом.

Етична  – залежить  від   усвідомлення   себе  таким, що відноситься  до  людського  роду,  ставить  собі  за  завдання  –  реалізацію  у людині    добродійства та моральності.   Як  етика  так  і розум  є  взаємообумовленими.  Етика  вимагає від людини, щоб її життя здійснювалося   на  користь   спільного  блага  усіх,  те ж саме припускає розум.   Людина, яка розвиває у  собі  інтелект, моральна, розум  допомагає  їй  відкрити  сутність  та  смисл  людського  життя,  що  полягає  у  втіленні  загальнолюдських  цінностей.

Людський  інтелект  об‘єктивно  зафіксовує  становище  людини  у світі.  Він  робить  імовірною  смертність  для  людини, тим самим доказуючи   безсилість будь-якої істоти перед часом.  Істини  розуму  не  можуть бути всесильними  та кінцевими,  оскільки  їх  необхідно  подолати.  Тому  етична  ступінь  людського  духу  можу е бути перевершеною  релігійною.

Теологічна  або ж  релігійна  –  вважається  однією із вищий  стадій  розвитку  людини.  У ній  спостерігається  відмова  від  досягнень  розуму  і спирання  на  віру.  Тобто, людина  відмовляється від розумових  суджень,  волі,  натомість підпорядковується  вірі.  Таке судження:  сутністю бога  є  любов  –  вважається  швидше  судженням  людини, а не бога.  Тут людина  намагається  перестрахувати  себе  від непередбачуваності  бога,  вселяючи  собі  думку про  його добродійність.

Вона  поєднує  релігійне з  етичним,  боячись сутності     релігійного  у чистім вигляді  як воно  є насправді.  З допомогою  віри   людина   має  можливість  стати  вище  всезагальних  об‘єктивних  законів,  а також  досягти  виконання  бажання  попри  силу  абсурду,  через бога.  Коли ж людина  здатна  на  оригінальну  віру,  тоді  вона  рятує  її  від  земної кінцевої  участі.  Таким  чином  в  екзистенційній  філософії  К‘єркегора  були  викладені  такі  положення, за  якими::

А) одиничне  є  вищим  за загальне

Б) істина завжди є  суб‘єктивною

В)  засобами  досягнення  істини   людиною   вважаються  екзистенція,  страх, відчай

Г)  розум та наука  не поєднуються  з  розумінням  істини

Богдан Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook