Евдем

колос родоськийЕвдем Родоський  народився близько 350 року до нашої ери в місті Афіни (Греція). Його вважать філософом – перипатетиком, безпосереднім учнем славнозвісного Арістотеля.  У 322 р. – Евдем направляється із Афін на острів Родос для викладання  логіки, фізики, а матеріалами для лекційних читань  йому слугували  твори Арістотеля.

Ендем Родоський  став продовжувачем  незакінченої  справи Арістотеля. Хоч  його твори не збереглися, в тім фрагментарно  дійшли до нас, не має жодного сумніву що вони були написані  саме його рукою.  Це зокрема такі твори: «Аналітика»; «Категорії»; «Фізика», а інші праці, охоплювали площини таких наук як геометрія, арифметика та астрономія.

Перед Евдемом стояло завдання – систематизувати і зберегти  філософську спадщину його вчителя – Аристотеля. Евдем переробляє  «Фізику», у такий спосіб  філософ  прагне привести до єдиної системи термінологію, усунувши ті  протиріччя, які неодноразово зустрічалися в тексті Арістотеля. Власне ним   розв’язувалися апорії (безвихідне становище).  Фізика Евдема швидше всього нагадувала якийсь коментар, в тім не курс лекцій.

Багато філософів вже пізнього періоду  притримувалися тієї думки, що Евдем Родоський був коментатором творів Арістотеля.  Тому не існує жодного заперечення того, що Евдем спряв роботі написання   арістотелівської «Метафізики», а також ним було сформовано заперечення в адресу  теорії платонівської  ідеї, яка отримала назву «третя людина». Про це ж саме писав Олександр Афродізійський.

Заслуга Евдема в тому, що  він  написав коментарі  до праць Арістотеля, зокрема його «Фізики». Проте переказуючи  по суті свого вчителя Евдем  у цьому випадку не є оригінальним.  Така неоргінальність підтверджується Сімплікієм у коментарях якого до арістотелівської  «Фізики»  містяться  витримані коментарі Евдема Родоського, який парафразує самого Арістотеля.

Евдемом була зроблена  спроба  введення  в категорії таких понять як «ціле» та «рух». Але у нього можна побачити відхилення від поглядів Арістотеля  стосовно питання  межування фізики з метафізикою у проблемах руху. А Евдемом  була звернена увага  щодо нерухомого двигуна – джерела непереривного  руху, під яким  розумів  тілесний зв’язок  між рухомими тілами і ним. Проте розв’язати цю апорію Евдему  не вдається, що в принципі є неможливим.

На жаль, із творів, які дійшли до нашого часу під  іменем філософа Арістотеля, збереглася «Евдемова етика».  Тому існують підстави стверджувати, що в лекціях  Евдема Родоського згідно арістотелівського принципу спостерігалося  відхилення.

Тоді стоїть питання: які це були відхилення  від арістотелівських поглядів?

Коли філософ Стагирит  починає обмежуватися у етичному вченні наперед визначенням та завданням, що стоїть перед людиною, Евдем  робить спробу нав’язати моральну  дію з божественною ідеєю. Лікар, який потребує відповідне мірило, чи може вилікувати хворобу без нього? Так само моральна людина має володіти  мірилом своєї моральності та вибору. Стверджують, що цим критерієм  повинен бути тільки інтелект, але для Евдема цього ще недостатньо.

Таким чином Евдем  говорить, що сама людина повинна  спрямовувати  своє життя  на начало, що повеліває їй, в тому числі на стан, який може  втілити таке повеління. У своїй «Етиці»  він зазначає:  для невільної людини  визначальним  є панування  над нею її господаря, тоді як для усякої сутності – повелителя.  У  цьому ж питання Евдем допускається помилки,  вважаючи, що бог не може бути  досяжний як той, що повеліває, може давати такі ж самі заповіді як  і розум. Проте бог не має потреби ні в чому, але є предметом споглядання, який представлений як вище благо.

Евдем Родоський  серйозно відійшов від  ідеї Арістотеля про Бога як нерухомого двигуна. Якщо в Евдема Бог є недосяжним, то в Арістотеля він раціонально сприйнятий мисленням.  Ще у ХІХ столітті  філософський трактат «Евдемова етика »  приписувався Евдему, проте сьогодні  визнається авторство саме Арістотеля.

Щодо точної смерті Евдема Родоського  не відомо, в тім  сучасні науковці  припускаються думки, що філософ  відійшов від світу близько  430 року до нашої ери.

Богдан Стрикалюк