Есе на статтю Сімо Пеура “Що Господь дає, то й людина отримує”

Аналізуючи статтю Сімо Пеура ”Що Господь дає, то й людина отримує”, ми не можемо обійти увагою особу Мартина Лютера. В статті всіляко розглядається протестантське вчення про спасіння та виправдання вірою. Так як стаття написана для західної протестантської аудиторії пропоную зробити короткий підступ до поставленої в ній проблематиці.

Лютер ввів у життя революційну ідею розуміння сотериології. Він вважав, що Христос все заплатив за людські гріхи і від людини більше нічого не потребується, окрім прийняття християнської віри. Це його головне положення.

Однак це твердження породило необхідність теологічної інтерпретації концепції доброчинності. Адже якщо ми вже отримали спасіння, навіщо нам робити добрі справи!? Як Лютер виходить з цього парадоксу, який при неправильному розумінні може привести до фаталізму.

Пригадаємо, що людина спасається вірою, отже добрі вчинки потрібні для спасіння, так як без низ немає справжньої віри. Віра означає, що Бог по справжньому є присутній в християнині. Через віру християнин може причаститися тієї благодаті, яка складає саму сутність Бога. Ставлячи питання відсутності віри в сучасному нігілістичному світі, автор, посилаючись на М. Лютера зазначає, що після гріхопадіння люди втратили можливість вірити в Триєдиного Бога. Виходом з цієї ситуації є прийняття християнської віри, а визнання того, що Христос звільнив нас від наших гріхів своєю кров’ю на Голгофі.

Для, автор статті зосереджується на практичних аспектах, з якими стикається кожен протестантський християнин, та синтезує лютерівську точку зору на їх вирішення. Одна з найголовніших проблем, з якою боровся Лютер, це проблема любові заради користі. Людині дуже важко слідувати цій заповіді. Можливо навіть складніше, ніж любити Бога. Адже Бог є ідеальним, ми його не бачимо. А ближні завжди поруч. Вони є неідеальними, часто провокують нас до гріха. Але дві заповіді любові до Бог та ближнього не можливі одна без одної. Адже, якщо християнин не любить ближнього свого, то не буде по справжньому любити й Бога. Якщо ці заповіді будуть виконуватися, то християнин буде перебувати в єдності з Богом, адже любов передбачає єдність з тим, кого ми любимо.

Антон Лисенко

Магістр філософії