Еміль Дюркгейм

В Еміля Дюркгейма проявляється інтерес  в дослідженні релігії, який носив здебільшого не теологічний, а академічний  характер. Його не дуже  задовольняла релігійна освіта, а також освіта в цілому. Особливу увагу Еміль приділяв  літературним та естетичним дисциплінам. Майбутній соціолог тяжів  до наукових методів, моральних принципів, які  допомагали  керувати  соціальним життям. Він навіть відмовився від традиційної кар’єри, зосередженої в площині  філософії, проте  молодого Дюркгейма  цікавило зовсім інше.

Він  намагався  набути освіту науковця для того, щоб зробити хоча б якийсь внесок у моральне  керівництво соціумом. .  Здебільшого цікавила  така наукова дисципліна як соціологія, якої  ще не існувало. Дюркгейм займався  викладанням філософії  у  провінційних школах, розташованих під Парижем  між 1882 та 1887 роками.

У 1887 р. – їде до Німеччини, глибше ознайомлюється  з науковою психологією професора Вільгельма Вундта. Публікує багато своїх праць.

Його праці ґрунтувалися преш за все  на набутому  німецькому досвіді. Публікації  Дюркгейма  дали можливість  отримання посадового місця в університеті  міста Бордо. У 1887 році він  вперше прочитав лекційний курс  соціології  в університеті. Можна стверджувати, що всі були в захопленні від його лекцій, через десять років при згадуванні  Огюста Конта в дисертації студента, в університеті  стався сандал.

Еміль Дюркгейм  серйозно береться за шкільних вчителів, викладаючи  курси з педагогіки, а саме головне з морального виховання. Мета до якої відповідно прагнув Дюркгейм  полягала  у тому, щоб якомога  зручніше вселити моральну систему у самих викладачів, які у свою чергу  зможуть прищепити її для молоді, таким чином  намагаючись здійснити прогрес у моральному виродженню суспільства Франції.

Дюркгейм  публікує докторську дисертацію на тему «Суспільний поділ праці», в цьому ж таки 1893 році виходить ще одна публікація дисертації  в латиномовній версії про Шарля Монтеск’є. Головна його методологічна праця стосувалася  правил соціологічного методу, датована 1895 роком, а у 1897 р. – емпірично – дослідницька соціологічна праця під назвою «Самогубство».

У 1896 р. – Дюркгейм був призначений на посаду професора університету міста Бордо. У 1902 р. – отримує місце посади, а у 1906 р. – призначений професором  педагогіки при Сьорбоні в  Парижі.

У 1913 р. – отримує звання не лише професора педагогіки, а й соціології. Пише  дослідницьку працю по релігії, називаючи її так «Елементарні форми релігійного життя», яка була опублікована ще 1912 року.

Хоч  Дюркгейма вважали  політично консервативною людиною, проте  дивились на нього як на ліберала – того, що бажає щось змінити у суспільному житті. Він  виступав в захист іудейського  військового капітана Дрейфуса ,  якого суд нібито звинувачував у шпіонстві, розцінюючи це як антисемітизм. Дюркгейма  глибоко  торкнулося це питання, що носило характер антисемітизму, в тім  він не намагався приписати його французькому суспільству. Навпаки ж, соціолог  вважав антисемітизм проявом , симптомом хвороби людської моралі, з якою довелося зіткнутися  французькому соціуму.

Дюркгейм писав, що причиною  усіх бід  є не євреї, а моральний безпорядок, моральна суспільна криза. Соціолог пропонує  окремі дії: застосування строгих мір покарання для  тих, хто  є підбурювачами до ненависті, в тому числі спроби уряду продемонструвати соціуму, що воно просто введене в оману. Він закликав людей проявити мужність, заявити в голос, що вони думають, об’єднуючись для спільної перемоги і боротьби з суспільним безумством.

Слід відмітити  про ставлення Дюркгейма до соціалізму. Він розглядав його як контр аргумент своєму консерватизму, проте соціалізм Дюркгейма  набагато відрізнявся від того, який створив Карл Маркс та послідовники його ідей. Дюркгейм  визначає марксизм  як дещо сумнівні та застарілі припущення. Соціалізм для нього є рухом, спрямованим до морального відродження соціуму за допомогою моралі в науці, його менше цікавили  політичні методи чи наприклад,  аспекти економічного соціалізму.

Пролетаріат на його думку не є спасінням суспільства, заперечував агітацію та соціальне насилля. У думках Дюркгейма  соціалізм  постає як  ціла система з застосуванням моральних принципів, що безпосередньо  відкриваються   соціологією як науковою дисципліною. Вплив Дюркгейма не обмежувався тільки на одній соціології, проте поширювався на інші площини наукового дослідження.

У 1898 р. – завдяки невтомній праці Еміля Дюркгейма виходить журнал «Соціологічний щорічник». Навколо  нього виник інтелектуальний  гурток, центральним осердям якого став Дюркгейм. Завдяки ньому і його ідеям почали формуватися такі площини наук як антропологія, історія, лінгвістика, пізніше ж і психологія, до якої Дюркгейм  ставився критично.

Наприкінці осені  1917 року  помер виданий французький соціолог, культурний діяч Еміль Дюркгейм.  Варто зауважити, що Еміль Дюркгейм  був не тільки відомий у інтелектуальних гуртках Франції, а й за її межами, зокрема творчі ідеї соціолога вплинули  на розвиток американської  соціології Талкота  Парсонса.

 Богдан Стрикалюк