Елейська школа. Філософія Ксенофана, Парменіда, Зенона Елейського

Наша нова публікація стосуватиметься Елейської школи, яка вважається другим після Мілетської школи  (не применшуючи свою важливість)  найбільшим осередком філософії в стародавній греції періоду “осьового часу”.

  1. Філософія Ксенофана
  2. Вчення Парменідапро буття.
  3. Апорії Зенона Елейського.

Філософія Ксенофана

 

ksenofanМісто Елея з’явилось на пдн. Італії в VI столітті до н.е. Там з’явилось багато мудреців, що0  сформували Елейську школу. Не розглядались питання про першоначала, почались філософські  диспути.
Один з відомих мислителів елейської школиКсенофан, походив з Малої Азії, багато подорожував. Його «акме» (з  грецької «розквіт») відбулось в Елеї. Він вважав, що сонце на вечір згорає, а вранці з’являється нове, і  в кожному регіоні – своє сонце. Ксенофан першим з європейських філософів засуджував  антропоморфізм, вважав, що Богів немає.

Антропоморфізм – наділення предмету людськими рисами.

«Якби коні мали Богів, вони були б схожі на коней», – Ксенофан

Ксенофан першим запропонував твердження про те, що релігію започаткували царі, для підсилення  своєї влади через поширення її на духовну сферу людського існування. Проте атеїстом він не був, а  радше монотеїстом. Божество у нього має кулясту форму, однак є необмеженим. Ксенфан  проявляє деякий антагонізм: є суспільна думка, а думка філософа існує окремо.

Вчення Парменіда про буття

Парменід народився в Елеї, тому приналежність його до елейської школи безперечна. Його «акме» припадає на V ст.. до н.е. Він теж є автором філософської поеми «Про природу» (від грецького «Пері Фюзіз»). Там розповідається про зустріч філософа з богинею Гіхе (богиня справедливості), яка розповіла йому таємниці всесвіту. Отож, філософія Парменіда:

  • Пропонує єдність мислення і буття: «Мислити означає те ж саме, що й бути»;
  • Пропонує концепцію: «Буття є, а небуття немає». Намагався знайти гармонію між ними;
  • Говорить про безперервність буття та його постійність: «Не може бути більше буття, чи менше, воно просто Є!»;
  • Відкриває закон виключення третього: «або є, або немає, третього не дано»;
  • Започатковує Онтологію – вчення про буття (з грецького «онтос» – суще, «логос» – буття);
  • Розглядав світ, як єдність видимого та невидимого, що сполучаються «еросом» (з грецького – «сполучення»);

Апорії Зенона Елейського

Ще один представник елейської школи – Зенон – супроводжував свої думки аргументами і зважав на можливі контраргументи. Був учнем Парменіда. Філософія Зенона:

    • Повністю заперечує рух;
    • Намагався з’ясувати природу та значення мислення;
    • Займається гносеологічною проблематикою

Гносеологія – наука про знання, пізнання.

  • Вивчаючи питання механіки, чимало уваги звертав саме на проблему пізнання;
  • Започатковує логічний аналіз філософських проблем;

Висновки:

  1. Представників елейської школи цікавило широке коло філософських проблем: етика, онтологія, гносеологія, логіка, вагоме значення відігравала і практика релігії Ксенофана;
  2. Парменід був першим давньогрецьким мислителем, що обґрунтував концепцію буття;
  3. 3 Пріорітетним напрямком філософії представники елейської школи вважали дослідження мислення;