Ефеський собор

efesСкликання  Третього Вселенського собору в місті Ефесі (сучасна територія Малої Азії) 431 року було обумовлене появою єретичного вчення Несторія, патріарха Константинопольського. Очолював собор візантійський імператор Феодосій ІІ. Несторій заперечував нероздільність двох природ в Ісусі Христі – людської та божественної, називав Діву Марію Христородицею( грецька. Χρηστούτοκον ) (у перекладі з грецької мови означає – та, що народила Христа,). Тобто, Несторій  визнавав Пречисту Діву Марію  як просту жінку, що народила звичайну людину, в якій повністю відсутня божественна природа.

Всупереч такій думці виступив Кирило, єпископ Олександрійської церкви, який стверджував протилежне: він говорив, що в Ісусі Христі поєдналося дві природи: божественна , за якою Христос походив від Отця, і людська – від Діви Марії. А тому, Діву Марію слід називати Богородиця ( грецька. τεότοκον) (у перекладі з грецької означає – та, яка народила Бога). У всьому Несторія підтримували Антіохійські церкви, а Кирила Олександрійського підтримували єгипетське священство та римський папа. Проте, цей  конфлікт вирішився імператором Феодосієм ІІ на користь єпископа Кирила.

Несторія було засуджено у неправдивих поглядах і позбавлено церковного сану. За наказом імператора його було відіслано до єгипетської оази, де він невдовзі помер. Проте у цьому місці почали  формуватися групи послідовників єретичного руху, який  в історії став називатися несторіанами або ж монофізитами (походить від двох грецьких слів μονό-один, φυσισприрода).

Єпископа Кирила Олександрійського, після смерті, було канонізовано (причислено до лику святих Східної церкви). Постановою ІІІ Вселенського собору, згідно шести церковних правил, несторіанство, як єретичне вчення, було засуджено. Собор заборонив сповідувати інші символи віри, визнаючи лише Нікейський символ віри (7-е правило ІІІ Вселенського Собору).

На цьому соборі було затверджено самостійність управління Кіпрської церкви (автокефалія), яка раніше осуджувалася представниками Антіохійської церкви. Пізніше сьоме правило собору використовувалося ортодоксальними полемістами проти вставки “Filioque” (і Сина…).

У цьому  правилі мова йде про тих  кліриків, які самовільно змінюють символ віри, але не зачіпає варіанту, щодо того, що Символ віри може змінити Вселенський собор.

Внесення або ж доповнення чи, навіть, виправлення у Символі віри автоматично вважалося єрессю (неправильними поглядами, думками, твердженням, що заперечувало і перекреслювало божественну істину. Йти проти божественної Істини – означало гріх, наведення гніву Божого на самого себе; відречення від Сина Божого – Ісуса Христа вважалося відреченням і від Отця. У такому випадку людина прирікала себе на духовну смерть – життя без Бога.)

Якби Несторій підтримав Кирила Олександрійського, то можливо б цього заслання в Єгипет не сталося, проте, він вперто тримався своєї позиції і ні на крок не відступив від неї. Тому єретичне вчення  його ж і погубило. Пізніше відбудеться значний конфлікт між  монофізитами та  представниками ІV Вселенського собору в місті Халкідон.

 Стрикалюк Богдан

Магістр релігієзнавства