Джордж Берклі (1685 -1753 рр.)

Джордж Берклі народився  у 1685  році  поблизу Томастауна  у ірландському  графстві Кілкенії.  Тут він  навчався  у коледжі,  що  на той час було досить престижно  для кожного ірландця.  Після того  ще навчався   у коледжі   Св. Трійці  в  м. Дублін – столиці Ірландії. У  1721  р. – Берклі  назначають  проповідником  при палаці намісника графа Грефтона.

Пізніше  у місті Деррі  його обирають деканом. Отримавши  великий  спадок, Берклі  вирішує  заснувати на Бермудських островах  місіонерський навчальний заклад  для  навернення язичників з Північної Америки у християнство.  Пропозиція  Берклі знаходить відгук  в англійському  аристократстві,  точніше   у його  колах, а також  мислитель  знайшов підтримку  в парламенті.  У 1728 р. – залишає деканство  і відправляється  зі своїми однодумцями  у м. Ройд – Айленд   для виконання  свого плану.

Справа закінчилась,  але  про  місію,  яка перебувала  на  Бермудах  чомусь  забули  і англійський парламент  та  англійське  товариство,  за браком  засобів  змушена була повернутися  назад. Знаходячись  в Америці  Берклі  починає товаришувати  з Семюєлем  Джонсоном. Налагоджує з ним тісні дружні зв’язки.  Джонсон  стає його учнем  і як наслідок  завдяки  Берклі – президентом Королівського коледжу, заняття  у якому велися згідно плану.

Цей план  занять  складав  Берклі  і надсилав у листі Джонсону.  Створений  або ж започаткований коледж  Джонсона  стане основою для майбутнього  Колумбійського університету. Джонсон  пише  свою працю «Початки філософії»  (1752 р.) на латинській мові   і присвячує її  своєму вчителю  – Джорджу  Берклі.  Учнем  Самюеля  Джонсона   стає  Джонатан Едвардс – талановитий американський теолог  і філософ – ідеаліст першої половини  ХVІІІ століття,  який  утвердив  беркліанську лінію філософії  в Америці.

В  пам’ять  невтілених мрій Берклі, щодо місіонерства – його  ім’я носить  приморське  місто, де розташований  Каліфорнійський  університет.

У 1704 р. – Берклі отримує перший науковий ступінь  «бакалавра мистецтв», а у 1707 р. – звання  наукового співробітника, почав викладання у коледжі. У цьому році Берклі веде  філософський  щоденник ,  у якому він  робив  начерки для майбутньої філософської системи. Ці записи були вперше знайдені А. Фрейзером у 1871 році та  опубліковані  під назвою «Загальний зошит  для різних записів метафізичних думок», а Артур Люс  переробив  їх під іншою назвою: «Філософські коментарі».

У 1709 р. – опубліковує  свій перший твір  «Досвід нової теорії  бачення»,  а у 1710 р. – інший: «Трактат  про принципи людського знання».  У 1712 р. – з’являється  ще один твір «Пасивна покора». Іншими важливими джерелами  етичних поглядів цього філософа  є твір «Алкіфон» (1732 р.) та  особливі діалоги  1-3, а також  «Дискурс магістрів» (1738 р.).

Берклі  знайшов прихильність серед представників духовенства.  А.А. Люс  висловився  про Берклі таким чином:  «Ви думаєте,  що він будує  дім,  а знаходите, що він  побудував церкву».  Стверджують,  що філософська  система Берклі від самого початку  була задумана  як модерністський вестибюль,  що веде  у храм Божий», «як частина  релігійної апологетики, нарис конструктивної  природньої теології,  теїстичної  метафізики».

Джордж Берклі  став відомий через  свою  систему спіритуалістичної філософії. Знаходить прихильність  зі сторони  церкви.  За підтримки духовної влади  Берклі приймає   духовний сан.  За  свою діяльність  на користь церкві суспільству та  державі його  було  призначено у сан  єпископа  для міста Клойн, яке знаходилося  в Ірландії.

А 14 січня  у 1753  року  обривається  життя  філософа  Джорджа Берклі.  Його  ж філософією  починають  захоплюватися, крім того  з’являється низка  наукових  робіт  по філософії  Берклі.

Стрикалюк Богдан, магістр  релігієзнавства