Народився майбутній мислитель у місті Лондон на початку травня 1806 року в багатодітній сім’ї. Подружжя Джеймс та Гаріет Мілль мало багато дітей, старшим серед них вважався Джон. Його батько пізніше отримує посаду чиновника в Ост-Індійській кампанії. Джеймс надав прекрасне виховання своїм дітям, бо дуже їх усіх любив, Джона в першу чергу.
Варто зазначити, що Джон Мілль ніде не навчався, були відсутні домашні вчителі. Батько спочатку навчив Джона, а той – своїх братів та сестер. Джон був справжнім вундеркіндом. Його неабиякі здібності дозволили піти вперед. Вже у трирічному віці навчився по-англійськи читати й писати, тоді ж як в в дванадцятирічному – переходить на самоосвіту, які за об’ємом нагадували університетські курси. А в чотирнадцять років ерудит Мілль мав глибокі пізнання в площині історії, математики, філософії та політичній економіці. До того ж був поліглотом (давньогрецька, латинська, французька, німецька мова), заглиблювався у вивчення стародавньої та нової літератури. Ще в тринадцятирічному віці йому випала нагода зустрітись у Франції з філософом Бентамом та іншими видатними мислителями.
Повертається до Англії, оселяється в місті Лондон, поринаючи в політичну метушню цієї країни. Сімнадцятирічний юнак пропагує обмеження народжуваності дітей жінками, які працюють. За витівку із роздачою листівок жінкам був арештований. Мілль очолює батькову компанію Ост – Індія, будучи чиновником. Формує політичний гурток, який сам очолює на правах постійного члена. Сюди увійшли інтелігенти – видавці журналу «Вестмінер ревю». Гурток зібрався з поставленою метою – виробити політичну реформу, щоб припинити боротьбу торів з вігами, проте ніяких перспектив для її реалізації не бачив. Натхненником діяльності Мілля став Єремія Бентам, який відомий як засновник утилітаризму (морально-філософське вчення у поєднанні ідей англійського раціоналізму та французького просвітництва). Велика заслуга Бентама у розробці принципу «найбільше щастя для найбільшої кількості людей», тобто морально обмежив добро та зло. На думку проповідника суспільство має будуватися на соціальному обов’язку індивідуума перед суспільством та прагненням власної вигоди з метою уникнення конфлікту між ними обома.
Джон Міль також не відставав у філософії утилітаризму, оскільки всезагальне людське благо займає центральне місце у світобаченні мислителя. Але вузьке трактування Бентама чомусь Міллем не сприймалося. Двадцятирічний Мілль переніс важку душевну кризу. Зацікавлювався поезією, музикою. З утилітаризму Бентама переходить до кантівської філософської системи. Переписується з адептами француза- просвітника Сен-Сімона. У 1830 році відвідав Францію, а в 1831 – пише працю «Дух часу», пов’язаної з подіями французької революції та скиненням з престолу монарха. Ним була розроблена власна філософії історії, центральне місце у якій займають взаємозв’язки окремих історичних подій. Але в усякому історичному етапі розвитку міститься не тільки урок на майбутнє, несе собою позитивний зміст в процесі прогресивного сходження людства (від рабовласництва, середньовіччя до абсолютизму як необхідних ланок такого сходження).
У 1840 році Мілль припускається думки, за якою наука та мистецтво – взаємодіючі та доповнювані сфери духовної діяльності. Етична проблема – суспільне благо. Боротьба за людське благо є метою мораліста, філософа і політолога. Ним же були опубліковані низки інших праць: «Система логіки», «Основи політичної економіки». Першу книгу не вдалося закінчити через поставлені проблеми у ній.
У 1851 році одружується з Гарріет Тейлор. Подружжя подорожує по Франції і Швейцарії. Дружина давала стимул і натхнення творити нові ідеї для творів Мілля, торкаючись такої площини як логіка, філософія, політична економіка. Завдяки своїй глибоко емоційній дружині Мілль перетворився в апостола, що очолив суфражистський рух, утворений у другій половині ХІХ століття і заявив про себе в Європі, Росії та Америці. У 1858 році переживає втрату дружини, яка була не лише другом а й однодумцем для філософа. 1859 року світ побачив працю «Про свободу» (присвячена дружині), в якій вказав про приналежність основних ідей своїй Гарріет. У 1865 році з’являється не менш важливий філософський твір «О Конт та позитивізм ». Мілль має законні права на вступ у політичну боротьбу. Він відкрито виставляє кандидатуру до парламенту. Як безпосередній учасник, стикнувся з гострими політичними колізіями вікторіанської доби Англії наприкінці 1860-х років.
Через необрання жінок в парламент, написав у 1869 році «Про пригнічення жінок», яка привела до бурних дискусій у цілому світі. У 1870 році Франції проводить осатнні роки свого життя. Помирає на початку травня 1873 року від простуди. Похований у французькому місті Авіньйон.
Не знайшлося людини вікторіанської епохи, якою був Джон Стюарт Мілль. Як філософом був залишений слід в науковій галузі про людину та суспільство, а публіцистом – удостоєний ще при житті звання «совість нації».
Пегас
