Двайта – веданта

sankaraДвайта –веданта –  один із основних напрямків  індійських філософських  шкіл, є різновидом дуалістичної веданти. Школа двайти – веданти була заснована Мадхвою приблизно у ХІІ столітті. Мадхва народився  близько 1200 року в родині  жреців брахманської касти в місті Раджапітха.  Хоч про життя його мало відомо, проте більшість дослідників  притримуються  наполовину міфічних  передань про життя Мадхви, що були викладені у  Мадхва – віджаві.(«Завоюваннях  Мадхви»). Вважають, що він  навчався у свого вчителя Ачьютапрекші, від якого отримав ім’я Пурнапраджня, що  у перекладі зі санскриту означає «Той, що володіє повнотою мудрості»  при посвячені.

Виявилося, що  вчитель юнака був послідовником Шанкари, і як його  попередній вчитель – притримувався не дуалістичної інтерпретації.

Учень  разом зі своїм  вчителем Ачьтапрекшою почав вивчати праці Шанкари, проте  його не дуже задовольняла  не дуалістична  інтерпретація цього мислителя . Юнак  залишиє  свого вчителя і серйозно береться  за вивчення  таких класичних праць  школи веданти як  «Ішла-сідхі» (у перекладі зі санскриту означає – досягнення  бажаного), що  були написані  Вімуктатманом. Але і тут  хлопець побачив серйозне розходження  зі своїм вчителем, тому змушений був залишити його. У період свого життя молодий учень  змінює  своє перше ім’я на друге, став називатися  Анандатіртхою (зі санскриту означає – брід, який веде до блаженства). Він  врешті решт  виробляє  свої  власні,  діаметральні  погляди, які були протилежні  поглядам  мислителя  Шанкари. Втретє , Анандатіртха  змінює своє ім’я, називаючи себе Мадхвою (санскритське – солодкий), під цим іменем він став  відомим на увесь світ.

Приблизно, ним було написано біля  37 праць, він поклонявся  Вішну як Брахману, заснував секту  сад – вайшнавів, які вважалися істинними шанувальниками Вішну. Мадхві доводилось багато подорожувати, щоб тим самим  навертати  адептів Шанкари до свого вчення.  Як  стверджує передання, Мадхві  вдалося  переконати свого вчителя  Ачьтапракшу, що його ідеї є істинними та навернути свого вчителя до себе.

Протест Мадхви проти  монізму Шанкари завів  мислителя  набагато далі, ніж Рама нуджу.  Тоді  як для Шанкари тексти, які викладають вчення про  розбіжності,  володіють  лише практичною цінністю,  оскільки і ведуть нас у вірному напрямку до істинного вчення  Упанішад, натомість  для Матхви ці тексти містять  саму  суть Упанішад. Неприязнь Мадхви  до послідовників  була такою великою, що мислитель називав їх «неправдивими демонами». Він викладає  теїстичну філософію, яка  ґрунтується на дуалізмі  Бога та дживи (душі) з однієї сторони та багатообразності всесвіту – з іншої.

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства