Дмитро Донцов (1883 -1973 рр.)

Донцов  народився   30  серпня  1883 року  в місті Мелітополь,   у бідній українській селянській  родині.  Батько  Дмитра  був простим селянином,  тяжко працював, щоб прогодувати  свою сім’ю,  його матір  займалася господарюванням.  Не витримавши  кріпацької долі  батьки  Донцова  повмирали ще у ранньому віці: його батько  пішов з життя  у 54 роки, а його матір  – у 39 років.

Донцовим та  братами  і сестрами  опікувалася рідня  матері  Дмитра.  У 1900 році  Дмитро  закінчує  училище  в м. Мелітополь. Невдовзі переїжджає  до Петербургу  у Царське село.

Петербурзі Донцов  продовжує своє навчання  на  юридичному факультеті.

У  1907  році  він  успішно  закінчує  цей  факультет. Бере активну  участь  в політичній діяльності і вже у 1905 році  вступає  до УСДРП  (Українську соціал – демократичну  робітничу партію).  Двічі був заарештований: спочатку у 1905 році у м. Петербурзі, а у 1908 р. – у Києві.

Він відбув 8  місяців у в’язниці,  у зв’язку з  погіршенням фізичного  стану  здоров’я   був відпущений.  У цьому ж році  Донцов  переїжджає  до Галичини,  а  пізніше –  до Відня. Спочатку  він  притримувався марксизму, але вже потім  поступово перейшов  до націоналізму,  він висуває тезу, якої притримувався  все своє  життя: «Актуальне не гасло  самостійності – мріяли  ж  колись  наші українці про самостійну Україну  у союзі  з Росією.  Актуальне  , більш реальне , більш  конкретне –  швидше  здійснене – гасло  відриву від Росії,  розіврання будь – якого  єднання  з нею – політичний сепаратизм».

З 1900 по 1911 р.  продовжує навчання  в університеті  м. Відень. У 1912р. – одружується з українською студенткою  Марією  Бачинською.  Дмитро провчився у Віденському університеті всього  лише 4 семестри, у 1911 році  переїжджає до м. Львова. І у  1917 році  отримує  науковий ступінь – доктора  юридичних наук.

Після конфлікту  з УСДРП,  у 1913 році  Д. Донцов  розриває  назавжди зв’язок  з партією . У цьому ж році  на  ІІ Всеукраїнському студентському  з’їзді   у Львові, Донцов  у своїй доповіді  про сучасне  політичне  становище  нації  та завдання – виступив  за Україну у боротьбі  проти Росії  за незалежність. У серпні 1914  року  створює та очолює  СЗУ (Союз  звільнення  України).

Його  організація  залучилася підтримкою  австро – угорського  міністерства  закордонних справ з метою  надання  підтримки у пропаганді  націоналізму у війні  проти  Росії. Союз   звільнення  України  допомагав  в об’єднанні  українських емігрантів, які переслідувалися  під час російської революції  періоду  1905 – 1907 років. Цей  союз проголошував  відділення  України  як самостійної держави  від Росії,  вів пропаганду  серед  російськиї військовополонених  українського походження,  які  утримувалися  в концтаборах  у Німеччині, Австрії та Угорщині.

Дмитро жив та працював у Відні (1914 р.),  Берліні, а потім  і в Швейцарії (1916р.). у 1918 році він повертається  до Києва, який у той час був окупований  німцями. Працює  в керівництві гетьмана П. Скоропадського, очолює УТА (Українське  телеграфне агентство).  Створює ПХД (Партію хліборобів – демократів)   разом з В. Липинським та В. Шеметом.

З 1922 року в м. Львові  стає редактором  журналів: «Літературно – науковий вісник», «Заграва», «Вісник», починає  публікуватись  у німецькій та польській друкарнях. З 1926 р. – пише культову книгу  серед українських націоналістів, яку  називає «Націоналізм». Після  неочікуваного нападу  Гітлера на Польщу у 1939 році – був  відісланий польською владою до Берези –Картузької, де й провів  два тижні. Змушений  був емігрувати  із Західної  України, у зв’язку з приходом  радянських  військ.

З 1945 р. – знаходився в американській  зоні окупації, емігрував через Париж, Англію та переїхав  до Канади. У 1947 р. аж до самої смерті жив  у м..  У 1948 -1953 рр. – викладав  українську літературу  у місцевому університеті.  Похований  у м. Баунд – Брук  в США, штату Нью-Джерсі.

Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства

Коментування вимкнено

  • Концепц1я -Новосхiдного Края.(Новосхiдний Край)Д1йсно багато укра1нських видатних людей перебували на сход1 в1д головного Края.це Т.Г.Шевченко,Д.Донцов,А.Шептицький ,хто тимчасово,хто назавжди..могили переселенц1в,козак1в,повстанц1в знайшли св1й притулок в1д Дона до Тихого Океана.Сам1 назви-Малинова Укра1на або Малиновий Клин,Жовта,С1ра-Укра1на.зараз напевно уже 1 Тайожний Клин.Зелений Клин-Укра1на нав1ть в св1й час набула статус Далеко-Сх1дно1 Укра1ни.Вс1 ц1 под11 останн1х стол1тть(а як згадати Ки1вську Русь-Укра1ну),цей етно-1стор1чний шлях нашо1 Нац11,поза сумн1вом Дасть право стверджувати про наявн1сть 1снування Крайово1 укра1нсько1 с1вдружност1 на Евраз1йському Сход1,1 це умовно кажуч1.,Укра1нський Новосхiдний Край.