Самоіндентифікація людини щодо поняття «національна свідомість»

nacionalna svidomist 2Людина  насправді є складним феноменом у сучасному світі з чітко поставленими  власними  життєвими орієнтирами і принципами. Об’єктивний світ змінюється разом з суб’єктом пізнання, у свідомості якого вимальовується зовсім протилежна картина  дійсності. Прикрим  є той факт, що людська свідомість легко піддається маніпуляції, неправдивій інформації  з почутого, що немає жодного відношення  до об’єктивних фактів.

Що ж насправді відбувається у світі  і чи може людський розум сприймати або засвоювати  інформацію більше, ніж це потрібно? Як ставиться сучасна людина до  поняття «національна свідомість»? Наприклад день студентства чітко продемонстрував різні людські гедоністичні  вподобання із втратою патріотизму, гідності, моралі, низьким падінням в очах тих, хто з вірою, правдою, мужністю і відважністю  захищає  мир  і безпеку  в державі. Тому замість того, щоб морально і духовно підтримувати справжніх патріотів у східному регіоні, людині  із статусом «студент» необхідно вийти із дитячого віку і трішки подорослішати.

Якщо ніхто не може збагнути, що власне асоціюється з національною свідомістю, то той невартий жодного мідного гроша на цьому  світі.  Адже  в  усіх  виникає  питання:  а що таке «національна  свідомість»? Чи суміщається це поняття з суб’єктом матеріального світу?  Отож  нам подається визначення цієї термінології.

Так що ж таке любов?

lubovБез жодного сумніву, в сучасному непевному та проблемному світі попри всі негаразди та складнощі, лишається проблема, яку доволі складно вирішити – проблема особистісних відносин. Саме такі відносини між людьми в суспільстві відображають стан речей – або добробут  В нинішній час засилля інформації, брехні та облуди залишалось і залишається завжди проблема, яка перешкоджає взаємовідносинам людства в усьому світі – дефіцит любові. Про любов, як ні про що інше пишуть багато, але в сучасному світі її так мало, і так її не вистачає. З решту, мало навіть і знають, що таке любов насправді.

Хто ж її тільки не оспівував? І Шевченко, і Пушкін, і Байрон, навіть Шекспір. Любов оспівують у своїй поезії і прості люди. «Як не любов, то що це бути може? А як любов, то що таке вона?», – запитує в одному зі своїх сонетів Франческо Делла Петрарка. Любов, не як прості почуття, що як пара, як мить, виникають, а потім зникають. Якщо стверджувати, що любов вічна, то слід сказати, що така любов нікуди не зникає; їй властива постійність. Любов дуже часто ми уявляємо як ознаку позитивних та хороших почуттів, юнацької закоханості. Зрештою, в цих ознаках дійсно присутня любов, і це необхідна складова повноцінного людського життя. І кожен уявляє любов по – різному.

Не оминути тему любові і у філософській культурі та традиції. Вагомим значенням у ній є концепт «еротизму», в якій любов виявляє себе потужно та гармонійно.  Згідно з описанням Платона, Сократ тримаючи келих вина розповідає друзям історію пов’язану зі жрицею Діотимою, в якій описується еротичне сходження душі людини, яка під вла­дою любовного ентузіазму неминуче має, за переконанням філософа, підійматися все до більш і більш високих і довершених щаблів буття. Сократ думає,– якщо «любов – ерос» перебуває на правильному шляху, то цілком стає можливим прийти до розкриття краси душі в її безтілесних та образних проявах, після яких на людину чекає краса «прекрасних учень». Такої ж думки притримувався і сам Платон, як основи грецької античної інтерпретації любові. Від такої думки відштовхувався і Плотін – послідовник неоплатонізму. Як і в Платона, плотінівське уявлення про любов має яскраво виражений концепт «еротизму», в якому домінуючою все ж таки постає жіноча тональність: На відмінну від Платона, у Плотіна відсутній патетитизм активного самовдосконалення, ідеального формування, натомість основна увага приділяється  містицизму. Любов «ерос» як фундамент людських почуттів та любові знаходимо і Миколи Бердяєва також. Обожнювання того, що мислителі назвали духовним потенціалом у любові – «ерос» не дає підставу вважати, що це саме та любов, через яку можна будувати ідеальні відносини. Звісно, вона складова життєдіяльності людини, проте не основа. В любові  «ерос» надто багато не скільки відношення до когось, скільки любові залежності, любові відчуттів, яка може бути егоїстичної по відношенню до себе. Власне, на «еросі» ніхто не будує виключно сімейних відносин, державних та управлінських.

Свобода невільниця без добра

viraМоє бачення добра, людяності, соціалізації лежить в основі «справжньої» релігії, де перебуває любов. Релігія сприяє безконфліктним зв’язкам, злагоді, згуртованості.

Ціль зміцнення відповідальності у колізіях  республіки, оздоровлення психологічної атмосфери, релігійного виховання молоді перед собою ставить Церква – «Тіло Господа». Її цвітом є благополуччя у “житті  майбутнього віку”.

Прощення практикується розумінням провини, у намаганнях недопустити  гнусних помилок, які порушують етику. “І прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим”,-серцем ми просимо  у щоденній молитві   перед Лицем Всемилостивого). Розуміючи,що щоденна поміч допомогає  згуртуватись, ми здійснюєм обов’язок  самопожертви.

Надлюдина як вдосконалення людського

nadКожен з читачів сайту не міг не чути про концепцію надлюдини. Звичайно люди уявляють при цих словах  злочини нацистських вбивць, експерименти Гітлера і чи навчання солдата як досконалого біологічного організму створеного для військових цілей і нав’язування своєї волі іншим. Які ще стереотипи можуть виникнути при слові надлюдина? Буквальний переклад слова супермен наприклад, герої коміксі є по формі над людьми, але таке уявлення різко відрізняється від концепту «надлюдини» в творі Ніцше Так казав Заратустра.   Інколи їй протиставляють, особливо представники російської релігійної філософії  ідею «боголюдини». Такі мислителі вважають, що надлюдина є синонімом образа «людинобог». Хоча, якщо дослідити надлюдину Ніцше і  людинобога з роману «Біси» Достоєвського, тоді постає кардинальна різниця цих понять. Людинобог живе за принципом «все мені дозволено». Він стверджує, якщо немає Бога, чи безсмертної душі, то немає моралі.

УЯВА – філософський погляд

fantaziyaЗараз ми торкнемося проблеми уяви. Саме вона на нашу думку допомагає людині відділитись від зовнішнього світу в свій внутрішній світ, щоб винести з нього якусь оновленість і направити її в об’єктивну реальність.

Вважають, що уява притаманна лише людям мистецтва, але як може існувати наука без неї? Хіба можливо створити новий винахід чи теорії не уявивши її в своєму розумі .

Важливо сказати, що уява перш за все часто випереджає якесь наукове відкриття. Наприклад «промені світла», які розплавляють метал були придумані фантастами і лише згодом вони з’явилися в об’єктивній реальності.

Тому на нашу думку треба погодитись з тим, що науки не може існувати без уяви, так само не може існувати мистецтва без уяви. Наприклад  Альберт Ейнштейн свої фізичні задачі спочатку уявляв,а потім вже втілював їх в життя.

Вільнодумство : філософський пошук

vilРозпочнемо  цей роздум  словами   Омара  Хайяма:

Будь  вільнодумцем!Пам’ятай  урок:

Святенник  вузький,лицемір  жорстокий.

Лунає  вперто  проповідь  Хайяма:

Ким  хочеш  будь,але серцем  широкий(9;123).

Ці  слова  є  девізом  особистості,якою  був  Омар  Хайям. Звернемося  до  життя  видатного  арабського  генія. Омар  Хайям  жив  і творив  в  12  столітті  н.е.на.Був  учнем  найвідомішого  арабського  філософа   Ібн Сіни, відомого під  іменем  Авіцена. Крім  того Омар:математик,астролог,астроном,природодослідник,філософ  та  поет. Ця  особистість  була  однією  з  найосвіченіших  постатей  своєї  епохи. Свої  погляди  він  висловлював  у  корот кому  чотирьохвірші(рубаї). Омар любив видавати себе за циніка і невігласа. Так він протиставляв себе мусульманському суспільству. Наприклад за вченням Корана вино- страшний гріх,а в Хайяма воно стало символом свободи своєї душі,  сам  він ніколи не був п’яницею, як намагаються стверджувати не знаючі його біографії.

Без кавычек о наболевшем или почему «умом Россию не понять»

raspopovВозможно, то о чем вы сейчас прочитаете в моем разговоре вместе с Вами, будет немного нестандартно звучать, «не как всегда», а по-другому. Возможно, как в качестве главного редактора популярного издания, не имею право так обращаться. Но то, что у меня в душе не дает мне никакой возможности, права, промолчать и не обращать на некоторые вещи столь пристального внимания. Назовите это диалогом «начисто», сбрасывая все стереотипы и всякую ложь. Дорогие читатели журнала,  поскольку Вы мои лучшие друзья, то с друзьями я буду честным.

Журнал всегда радует своих постоянных читателей новыми и интересными статьями и снабжает их всем полезным и необходимым. В прошлом номере мы с редакцией были обеспокоены ситуацией, которая сложилась в нашей стране и поддержали единство украинского государства. Мы не представляем себя без Украины, ее современного и ее будущего. Ведь именно здесь создаются лучшие идеи для нашего журнала. С одной стороны трудно умом понять Россию; с другой стороны все понятно, что дело темное. Украина всегда поддерживала партнерские отношения с Российской Федерацией и украинцы, как трудолюбивая нация была отлично оценена русскими людьми там.

Тарас Шевченко як постать світового значення

sevaЗ видатним  сином  і генієм, Великим Кобзарем   тісно  переплетені  культура, історія, духовність українського народу.  Саме  відвага, сила і незламність  людського духу  перед  російським  імперіалізмом і не скорення  волі  є прямою демонстрацією його прагнення  до  свободи України.

Тарас Шевченко  просвітлює і надихає  через Бога   українську націю,молоду інтелігенцію, еліту, закликаючи їх відстоювати  свободу своєї держави, що досить чітко проілюстровано у поемі «Кавказ»:

І  вас Сині гори, кригою  окуті,

І вас лицарі великі,

Богом не забуті

Борітеся – поборите,

Есе про капіталістичну і не тільки мораль

Anticapitalismo.svgБуло діло

Автор висловлює свої глибоко індивідуальні погляди, тому просить спокійно віднестися до нищенаписаного матеріалу.

Напевно чимало читачів,читаючи критику капіталістичного суспільства, буде звинувачувати Автора в надмірному використанні теорії. І в такому випадкові хотілося би привести приклад із свого життя. Об’єктом роздумів будуть перекрученні та подвійні стандарти в капіталістичних організаціях з якими Автор стикнувся на власному досвіді.

Одного разу Автор спробував влаштуватися в одну торгівельну компанію. Суть роботи полягала в наступному: необхідно було за певний час обійти певний район та продати, вірніше «втюхати», книги.

Мир как объективная реальность

mir Что  обозначает  «мыслить»?  Я разумный предмет или вещь  мыслимая сама в себе? Кто даст мне ответ за мои поступки как  умного существа, оделенного разумом, волей, свободой. Конечно же  я сам буду отвечать за то, что  пренебрег  моральными и религиозными  естественными законами.  Я стал  хуже скота не чувствуя  боли и сожаления к другим,  куда – то мечусь, бегу от своей  личной совести ка к угорелый огнем  и угнетенный  своим желанием  мстить.

Как одинокий  корабль  блуждаю во  страшном мраке  своих страстей. Сколько  мне осталось жить: неделя, месяц, год, период. Настолько  далеки мои мысли от Творца Вселенной, превращаюсь в жалкое существо, никому не нужное в этом мире. О как жалок  мир человеческих иллюзий, построений желаний, удобств, гордыни. Посмеет ли  же разумная тварь  дать вызов  Творцу  материального и духовного  мира?

Смысл жизни

симМы   никогда не задумывались  о  том  что ждет нас после  этой жизни. Или  же как мы можем  возродится  вновь после своей смерти?  Но  на  те  или другие вопросы  невозможно найти ответ, так как  все это  находится далеко от человеческого ума.

Нам только кажется  что  понимаем, но то  существует ли жизнь после смерти  остается для нас  скрытой  тайной.  Даже наука, опираясь  лишь  на материальные факты, до конца не может  понять, как  происходит  тайна смерти человека.

В чем тогда заключается  смысл  человеческой жизни?  Неужели  только в наслаждении, сексуальных  утехах, жестоких  убийствах, принижении человеческого достоинства. Нет!  Может  ли человек  долго существовать на земле?  Тоже нет!  Что  движет  человеческую жизнь?

Что выше наука или религия ?

наука і релігіяЧеловек  как существо разумное, оделенное  душой и телом  пытается  всегда что – то познать за пределами этой  сокровенной Вселенной. Но ему не всегда это удается,  так как существуют разные  препятствия  для его любопытного  и пронзительного ума.  Но даже изобретение андронного  коллайдера  человеком может привести не только к гибели всей Вселенной но к тому же его самого.

Какая же потенция  действует на человека, способствует научно – познавательной деятельности? Разум или что – то другое?  Решение этого вопроса кроется гораздо глубже, то есть в тайне  самой  Вселенной. Даже ученым не под силу  разгадать то, что скрывается во Вселенной. Так как ученые имеют дело с научными экспериментами, подтвержденные  опытом, сбором аргументов,  материалистических фактов, но  религия  доказывает, что вот так оно и есть, базируясь и подтверждаясь Священным Писанием, которое не отрицает  Большого взрыва во Вселенной.

Самотність

samotnistСамотність переслідує людину протягом усього її життя. Самотність – це  не зло і не добро, самотність  – це спілкування та пошук себе, свого я. Самотність – це  частина нашої пораненої душі.

Багато людей говорять: «Я людина не самотня! Я маю щасливу сім’ю, маю хорошу роботу, маю кошти, мене оточує велика кількість друзів та колег, які не дають мені навіть задуматися над самотністю». Мені ніколи не сумно, а тому і не самотньою. До кінця пересічна людина не розуміє, що таке самотність і коли з’являється та формується у людській душі та розумі. Людина може бути в прекрасному оточені і хорошій зовнішній обстановці, але вона буде самотньою і не  розумітиме цього. Для того, щоб зрозуміти феномен людської самотності потрібно розділити самотність на три  види: на зовнішню самотність, внутрішню самотність та інтимну самотність.

Мир как человеческое безумие

smertМи начнем с довольно  простых вещей: семья, обязанности, дети, общество. Каждый раз  сталкиваемся  з  кучей проблем, постоянно  прибиваем в агрессии, в  смятении, серьезно  рискуя своим здоровьем, репутацией, переживаем за процессы, в эпицентре  которых  находимся сами.

Английский классик  Уильям Шекспир по этому поводу  сказал, что мир является театром, где каждый человек исполняет  роль актера. Так вот, мы люди, играем себе подобные роли, только в совсем другом ракурсе. Власть сегодня  питается подавить  интересы общества, используя  все возможные политические, социальные, экономические  рычаги  управления. Одни богатеют за счет других, используя  их в своих политических целях.

Человечество сошло с ума, так как законы  уже не имеют никакого смысла, можно делать то, что взбредет в голову. Далеко не нужно ходить, достаточно вспомнить  идеологию Советского Союза, построенную на иллюзии  многих. И эту систему использовали те, которым  было удобно  сделать государство  и в конечном итоге привести его к разрушению.

Взрывные ощущения

vzrivВзрывные ощущения! И не спорьте, тратить зря время, кислород, мятые бабки на таких же мятых от скуки баб, из переднего бокового кармана, чаще всего мелкие купюры и такая же мелочь – четвертаки, хорошо, если медь, а так – суррогаты. Нагрели! Сволочи! И тут опять нагрели. И нагрели с обещанным взрывным состоянием. А в чем дело? Да в том, что ваша и моя шкура зависима от статуса. Если человечество станет блевать, то оно станет блевать от однообразной смены статусов. Блевотное человечество. Врожденное. Особенность блевотного человечества в том и состоит, что как следует блевануть оно не может.

Статусы. Куда ни глянь – одни статусы. Даже в вашей постели – статус, в ванной – статус, под женщиной – статус. Мгновенная смена, и жизнь «как если бы…». Миллионы живут по принципу «как если бы…». «Как если бы…» – все такие же тупые, как и я сам.