Бертран Рассел

russell-bertrandБертран Рассел вважається  засновником  неореалізму і неопозитивізму  у філософії ХХ століття. Він  відомий  світу як математик, громадський діяч, логік і філософ.

Бертран Рассел народився  навесні 1872 року в Англії, у містечку Уельс в  аристократичній родині. Стверджують, що він походив  з роду  інтелектуалів, науковців, політиків. Бертран вважався  молодшим  за трьох своїх  братів. Його батьки Джон та Кетрін Расели змогли виховати, виростити і допомогти  своїм дітям.

Сім’я  Расселів відіграла значну роль у  політиці та  житті  своєї  країни у ХVІ столітті. Батько Бертрана обіймав  посаду в англійському парламенті, товаришував з Лжоном Стюартом Мілем  – відомим на той час філософом. Джон Стюарт призначив Міля  вчителем для його сина, умайбутньому – філософа Бертрана Рассела. Також слід зауважити, що батько філософа був вільнодумцем, написав книгу під  назвою «Аналіз релігійної віри», виступав за ріні права з жінками, що дорого коштувало йому місця цу парламенті.

В салоні матері Бертрана  збиралося  багато  молодих філософів і художників. У два роки Бертран втрачає своїх батьків і сестру, залишився лише він з братом.

У 1876 р. –  разом з братом преїжджають в місто Пембрук Лодж – поселення їхнього діда, господарством якого займалася бабуся Бертрана – графиня  Расел, жінка не ординарна. Бертран отримав прекрасну освіту  від  німецьких і швейцарських гувернерів. Їхня праця не пішла прахом. З одинадцяти  років  він захоплювався  евклідовою  геометрією. В молоді роки, Бертран, накопичуючи  знання, висунув  пропозицію  в адресу бабусі: він  готовий  прийняти  тільки ті догмати, які   підтверджують науково.

У своїх  поглядах  Рассел був близьким  навіть до атеїзму.  Його  молодість  пройшла у достатку,  спілкувані  з видатними  людьми.   У вісімнадцятирічному віці Расела  було прийнято  до Кембриджського університету  в Тринітійсьчав відразу спеціалізуватися у кий  коледж. Хлопець почав  відразу  спеціалізуватися у двох напрямках – математиці і філософії.

У 1894 р. – Бертран  отримує ступінь бакалавра мистецтв, а вже через три роки успішно захищає  дисертацію з математики, яка  називалаися «Про основи геометрії». В університеті він зав’язав дружбу з  Альфредом Уайтхедом – відомим на той час логіком, математиком і філософом, а в майбутньому і співавтором  наукових  праць. Расел  окрім цього присвячує себе заняттям  філософських питань, студіює  праці  відомих філософів: Гегеля, Лока, Юма і сучасного  філософа Джорджа Мура.

Расел  мав прекрасну ерудицію,  а також обширні  знання, які накопичував протягом всього життя у різних площинах дослідницької діяльності. Він став унікальною особистістю у  західноєвропейській філософії ХХ століття.

Його  філософські праці  були присвчені  таким мислителям як Готфріду Лейбніцу, Анрі Бергсону, Джону  Стюарту Мілю, крім того Рассел займався  чітким дослідженням західної філософської думки. Погляди філософа  вирізнялися  своєрідним еклектизмом.

Після вдалого  закінчення Кембриджського університету, Бертран займається дипломатичною діяльністю  в Парижі, а згодом – в Берліні, в якому вивчає  економіку і поволі  накопичує матеріал  для написання  праці.  Праця філософа Рассела «Німецька соціал – демократія», датована 1896 роком – носила  політичний відтінок, стосувалася  проблем перелаштування матерального  світу,  що будувався на основі принципів реформування і демократичного соціалізму. В даній праці прослідковується чіткий аналіз діяльності соціалістів Німеччини, яких очолювали Лібкнехт і Бебель.

Філософія Рассела  торкається основних проблем природознавства, таким чином прокладає йому шлях,  логічно  аналізує  і  пояснює його  принципи  і  поняття. На думку Б. Рассела світ складається  із  чуттєвих  даних, які у свою чергу  є не розривними і пов’язаними між собою.

Бертран Рассел був  удостоєний  як лауреат Нобелівської премії  в літературі.  Написав низку  творів з математики, філософії.  Його перу належать наступні праці: «Принципи математики» (написана у спільному авторстві з Уайтхедом у 1910-1913 роках); «Проблеми філософії» (опублікована у 1912 році); «Історія західної філософії» (фундаментальне дослідження 1940 року, торкається концепції основних  ідей, понять у західноєвропейській філософській думці); метафізична праця «Людське пізнання. Його сфера і межі» (опублікована у 1948 році, торкається важливих питань метафізичного буття людини, її життя, існування в матеріальному об’єктивному світі.

У 1896 р. –  читає лекції  і викладає економіку для студентів школи в Лодноні.  Виступає з доповіддю з університетах Сполучених штатів Америки. У 1900 р. – приймає участь у  філософському конгресі в місті Париж. Тут він знайомиться  з низкою інтелектуальних  науковців.  Книга «Принципи математики»  приносить йому  міжнародне визнання,  зміцнюючи  його науковий авторитет. У 1911 р. – його було обрано президентом Арістотелівського товариства в Англії.

Рассел стає поборником  фемінізму. І як член  Фабіанського товариства з першою  своє дружиною Еліс  Пірсол Сміт  пропагує  соціалістичні  ідеї  у дуже м’якому  реформаційному варіанті.  Він  висуває  в парламент свою кандидатуру, проте  лібералісти не бажають його підтримувати, посилаючись  на атеїстичну позицію  Расела стосовно релігійних питань.

У роки Першої світової війни, Расел  не був прикликаний  у лави армії, втім  коли країну  охопила шовіністична пропаганда, Бертран  спокійно займається  пацифіської діяльністю,  стає  членом організації «Протидія прикликанню на військову службу».

Його громадянська  позиція   не знайшла відгуку  зі сторони багатьох  друзів, що стояли на захисті батьківщини, Расела  звільняють з місця у Тринітійському коледжі  за соціальні і анти військові  погляди.  Стосовно  цієї позиції, він написав  праці: у 1916р. – «Принципи соціального перелаштування»; «Війна і  справедливість».

У 1917 р. – випустив у США  книгу  під назвою «Мої політичні ідеали», в якій  розглядав проблеми соціалізму та капіталізму через призму  своєї тези, що вищі цінності врешті решт  замикаються на людині. Політична  достойна мета   полягає  у забезпеченні і втіленні цілковитого  розитку  креативних особистісних  можливостей, правильному утриманні  від сил владолюбства, консерватизму.

За агітаційну анти військову діяльність  Рассела було оштрафовано і вкинено до в’язниці, а також відмовлено урядом  у видачі паспорта для поїздки в США, щоб проводити лекції  студентам Гарврдського університету.  Рассел засуджує  вступ американців у війну, вважаючи, що ті можуть бути використані в Англії  в якості штрейзбрекерів.

Події  більшовицького повстання в  Росії 1917 року  змусили філософа задуматися над тим,  що світ, в якому живуть люди  рано чи пізно зникне, згорить  у вогні   полум’яних  пристрастей, а ле зрештою  у з попелу відродиться новий світ, який буде наповнений надією, в його очах  запалає світло віри.

Навесні  1918 р. –  Рассел  закінчує написання своє книги «Шляхи до свободи», в якій демонструє  теорію перелаштування  суспільства від соціалістичного до екстремістського і анархічного. Його було ув’язнено на шість місяців, в тім, знаходячись під арештом Расел  створює ще одну працю, видану у 1919 році. Праця отримала назву «Введення в математичну філософію».

Свої кошти він  жертвує  на учбову і просвітительську мету. Живе  лише за рахунок гонорарів, книг і лекцій.

У 1920 р. – Бертран Рассел відвідує Росію, в складі лейбористської партії Англії. Провів у ній близько півтора місяці, зустрівся   з  вождем пролетаріату – Леніним, його помічником Троцьким і Каменєвим,  а також з російським  письменником Максимом Горьким. Побував у місті Петрограді, подорожував пароплавом по річці Волзі від Нижнього Новгороду аж до самої Астрахані.  Розмовляв  з російськими  християнами, робітниками, інтелігенцією, детально вивчав становище промислової діяльності, аграрної частини, освіти, культури. Два з половиною роки він чітко спостерігав за Росією, до того часу поки не закінчиться Велика жовтнева революція і  громадянська війна.

Рассел бачив  руйнування економіки Росії і функціонування  тоталітарного режиму періоду військового комунізму і його  прояву у досить жорсткій формі, з так званими репресіями (потсійними утисками), насильницьким вилученням сільськогосподарської продукції, продовольства у бідних християн.

У 1920 р. – виходить  відома на увесь світ книги Б. Рассела «Практика і теорія більшовизму», в якій автор був цілковито переконаний у тому, що жовтневу революцію можна співстватвити з  великою буржуазною революцією у Франції.  Філософ розумів  російських людей, які чекали надії і порятунку, були змудені  військовою блокадою Антанти під час Першої світової війни. Проте расел  засуджував  війської дії самої Антанти,  будучи прихильником  справедливості суспільства.  Расел не може визнавати  більшовицькі гасла, які нібито гарантували  мир, благоденство, землю, в тім часто перепліталися з  вигуками бідних прошарків  суспільства Росії.

Расел стверджує  про врахування психологічного фактору, звички та  людські традиції. Різь Пізніше його думка  пройде  крізь усі твори мислителя, а ткож буде присутньою в Нобелівській лекції. Він хоче  побачити  цей  фактор у світовій політиці.

У 1921-1922 рр. – Рассел здійснює поїздку до Пекіну, де читає лекції в університеті. Наслідком цією поїздки стала його книга «Проблеми Китаю», в якій він описує про соціальні та економічні зміни в Китаї.

У  1921 р. – Рассел вдруге одружується з Дорою Блек, яка супроводжувала його у поїздці в Росію, була його секретарем, написавши  розділ до книги філософа «Мистецтво і оствіта». У них  народилися син та дочка. Після їхнього народження Расел  проник  інтересом щодо проблем виховання  і освіти. Він відкриває експериментальну школу, розширює свої наукові дослідження, вводячи спеціальну наукову  дисципліну – педагогіку.

Присвячує цій дисциплін низку своїх  праць, зокрема таких: «Про освіту», «Шлюб і мораль», «Освіта і суспільний устрій»  (  написані з 1926 -1932 рр.).

Мета освіти за Расселом –  це захист свободи і розвиток креативних здібностей людини. у 1925 р. – полемізує з анлійським біологом Холднейном, особливо його тезами у своїй брошурці «Ікар». Холдейн намагається використати  образ міфічного тероя Дедала в образі такого собі  будівельника, висловлюючись  оптимістичною вірою про подальший розвиток науки, яка слугуватиме  для користі і блага людства. Расел  попереджає про небезпеку, яка приховується у бурхливому розвитку  людських знань і технологій.

Філософ бачив спасіння людства не  в техніці, а  в доброті. Трид еястиліття мине, коли тривога Рассела  стане виправданою реальністю стосовно створення  ядерної зброї.

З приходом до влади німецьких фашистів у 1930 –х роках ХХ століття, становище у світі  починає накалюватися.  Виникає  низка проблем, пов’язаних  з політикою німецьких диктаторів.  Бертран Рассел звертається до  гострих  політичних  питань, пише книги, в яких  торкається нагальних  проблем  німецької політики, людської  свободи, звільнення від деспотизму і тиранії, а особливо  шукає можливі мирні шляхи виходу з цієї ситуації.

У 1934 р. – світ побачила  його книга «Свобода і організація, 1814-1914»; а 1936 р. – книга під назвою «Який шлях веде до миру», і вже  1938 року вийшла  ще одна книга, яка отримала відповідну назву «Влада: новий соціальний аналіз». У своїх книгах  філософ намагається  попередити  про  насування військової катастрофи, аналізує поліичне становище суспільства в умовах  режиму німецької влади.

У 1935 р. – філософ  розлучається зі своєю другою дружиною і одружується на секретарці Патріції Спенс.  Від їхнього шлюбу народжується  син. У 30 – х роках ХХ століття Бертран Рассел  відправляється у США,  де викладає  філософію в університетах міст Чікаго та Каліфорнії.  Слід відмітити  те, що  Расел  ніколи не вступав у військові конфлікти, був поміркований у своїх діях, допомагаючи Англії і США чинити опір диктатору А. Гітлеру.

У 1940 р. –  його було обрано  професором філософії  у нью-йоркському Сіті-коледжі. Духовенство  різко виступало проти  атеїстичних  поглядів Расела і не сприймали їх належним чином. Професор Рассел  викладає  в Гарварді, Меріоні (в американському штаті Пенсільванія), не зважаючи на те, що відбувається Друга світова війна (1939-1945 рр.).

У 1945 р. його книга «Історія західної філософії»  стала  найкращим посібником для викладання в університеті. Філософ  ні на хвилину не перестає  писати книги. Наприклад, у 1947 році  виходить його праця «Філософія і політика» ,а 1949 р. – «Влада і особистість».

За  свої заслуги перед Батьківщиною  Рассела було нагороджено найвищим британським орденом. У 1950 р. –   смдесяти восьми річний Расел був удостоєний  Нобелівської премії з літератури. Член Шведської академії Андре Естерлінг  відмітив науковця  як одного із блискучих представників  раціоналістичної і гуманістичної філософії, безстрашного борця за свободу слова і думки на Заході. Американський філософ Ірвін Едмен порівнював Рассела з французьким вільнодумцем матеріалістом  Вольтером, так як він  і його  співвітчизники – філософи того часу  є майстрами справжньої прози.

Навіть  при вручені Нобелівської премії, Рассел  не виголосив традиційної промови, а провів лекцію.  У  50 – х  роках ХХ століття  розпочалася Корейська війна, напруження між Сходом та Заходом зростал.  Загроза  розгортання третьої світової війни стала дійсністю.

Рассел  був дуже критичним щодо причин війн і мотивів людської поведінки.

Рассел також обґрунтував свою думку, що  поведінка людини визначається  не лише матеріальною, а й економічною мотивацією.  Слід також нам пам’ятати  про  такі глибокі пристрасті, які дуже часто  керують людьми: владолюбство, жадібність, заздрість, жадібність, конкуренція, які можуть стати причиною  військового конфлікту.

У 1952 р. – Рассел втретє одружується на американській письменниці Едіт Фін, не дивлячись на свій вісімдесятирічний  вік.  Разом переїжджають в північний Уельс, в якому Расел  двадцять років свого життя присвятив активній боротьбі за мир у світі.

Приймає  участь у конференціях  та маніфестаціях, знаходячи  прихильницьку підтримку.

Після випробовування  водневої бомби, Рассел  заявив, щоб уряди світу  намагалися шукати мирні способи для того, щоб врегулювати існуючі між ними  розбіжності. Завдяки Расселу  ця конфронтація  не змогла перерости в ядерну катастрофу 50 – 60 – х років ХХ століття.

Расел став авторитетною особистістю у світі.  Під час кризи в Карибах  у прямому зверненні  до Джона Кенеді і Микити Хрущова  він наполягає  вступити їм у переговори. Як писав  Крістофер Фарлі, Рассела дійсно сприймали за національного героя. Рассел раціально використовує  гроші  і вкладає їх у розвиток Атлантичного фонду світу для того, щоб  призупинити ядерні гонки  політичних держав світу. Він підтримує  празький переворот, проте  з критикою виступає і осуджує  введення  радянських військ до Чехословаччини.

У 1963 р. – протестує проти американської  агресії  і утисків в’єтнамських громадян. Разом з Жаном – Полем Сартром  створює  громадський  трибунал військових злочинів у В’єтнамі. Це викликало резонанс, що був спрямований на Рассела із  Заходу.  Після цього Расел підідався критиці  в образливій статті «Труп на коні», де  його порівнюють  з реліктом, якого викинули в битву; подібного тотему – зношеного символу.

Рассел, не зважаючи на свій вік – 80 років,  випускає  біля  двох десятків книг.  Важливе значення серед яких  мали  найбільш впливові: «Вплив науки на суспільство» (у 1952 р.), а також «Портрети з памяті» (у 1956 р.), «Факт і видумка» (опублікована 1962 року), в тому числі  трьохтомна праця «Автобіографія» (писалася  автором з 1967 по 1969 рік)

Наприкінці  зими 1970 р. – Бертран Рассел  помирає від інфекційного захворювання – грипу. Його будо поховано у містечку Пенриндайдрайт в Уельсі  (Великобританія). Вже через два роки  на його честь  було зорганізовано і проведено  конференцію, видано  збірник  праць, присвячених цьому філософу – аналітику.

Багато людей  ще до його життя писали, що він повністю змінив їхнє життя, дарувавши свободу.

Богдан Стрикалюк