Сучасна філософія        09 Жовтня 2016        90         Прокоментуй!

Апологія переосмислення

 Переосмислення – безумовно, важлива частина життя будь-якої людини. Звичайно не завжди особа здатна зробити висновки про своє існування, але трапляються такі ситуації, які налаштовують індивіда на зміну своїх поглядів. Інша назва, яка буде використовуватися в тексті – переоцінка цінностей . Називаючи переосмислення важливим для людей, слід зазначити також про його рідкість і непоширеність для переважної більшості жителів планети Земля.

addd

При відсутності метаморфози власного світобачення, людина здобуває депресію, відчай, тривогу, страх, невпевненість. Кризи світогляду будь-якої особи можуть зруйнувати її сукупність поглядів, систему цінностей. Ці всі проблеми приводять індивіда до так званого «екзистенціального вакууму», за висловом психолога Віктора Франкля. Тоді людина перебуває або в стані апатії, або переповнена роздратуванням. Описані процеси швидко змінюють один одного, а особа тим часом страждає від них.

Сучасна людина неохоче переосмислює власне життя, адже швидкість внесення нової інформації в її «світлу голову» заважає мисленню, до цього додаються буденне існування, побутові клопоти. Таким чином, змінам власного світогляду (внутрішнього світу) заважає епоха змін (зовнішнього світу) за вікном. Багато науковців стверджують, що сучасне інформаційне суспільство характеризується швидким ритмом життя, особа постійно бігає, неначе білка в колесі. Одні бажання змінюють інші, різноманітні спокуси, які яскраво демонструють себе, спокушають, тільки спричинюють перенасичення споживацтва людиною. В результаті ми отримуємо психологічні та нервові розлади, разом з сукупністю фізичних хвороб.

Невдоволеність бажань веде до страждання. Крім незадоволення, людина пригнічується від власне суцільного задоволення всього бажаного. Обидві ситуації ведуть індивіда до гонки за ними, а особа в той час перебуває в «дурній безкінечності». Існує третій варіант – перехрещення незадоволення з задоволенням. Воно виникає, коли будь-яка персона спочатку не задовольняє одне власне бажання і автоматично перемикається на інше, яке вона своєю чергою цілком задовольняє, проте попереднє бажання знову дає про себе знати, змушуючи людину шукати нового бажання.

Описане в попередньому абзаці «перезадоволення» і «незадоволення», можна назвати «порочним колом». Насправді ця назва є влучною, адже всі ті ситуації приводять до пороків. Віддаючись їм, особа втрачає контроль за своїм життям, вона піддається безмежним бажанням, а вони отримують над нею владу. Тому бажання перетворюються на пастку ̶ за ними настає «негативна порожнеча». Саме порожнеча, яка охоплює і накриває собою людину, не дає їй змоги діяти, мислити, співпереживати. Від неї важко звільнитися, але це потрібно зробити, інакше людина буде далі спрагло прагнути задовольняти нові і ще новіші бажання, продовжуючи свої страждання.

Що робити сучасній людині? Відповідь проста: переосмислити свій світогляд! Звичайно, більшість жителів суспільства цього не зроблять. Вони будуть існувати в рабстві від різноманітних залежностей. Навіщо їм виходити за межі звичного: для споживачів доступний інтернет, телебачення, алкоголь та інші блага цивілізації. Звісно, ніхто не стверджує, що ці засоби є абсолютно негативними. Нікого не змушують відмовлятися від них остаточно і назавжди. Втім варто звернути увагу, що всі перераховані ілюзорні блага тільки на деякий час заспокоюють вас, насправді вони вводять в оману, роблять людей пасивними, приводять до агресії, і як результат ̶ знову стимулюють прагнення до задоволення бажань.

Переосмислення – це зміна свого вектору мислення і усвідомлення. Ми не можемо вплинути на обставини, які не залежать від нашої волі, тобто різноманітні кризи, руйнівні сили природи, трагічні чи несподівані ситуації. В наших силах, тільки змінити до них ставлення. Без переосмислення, люди будуть розчавлені життєвими обставинами. Зовнішні сили можуть розчавити навіть найсильніших постатей, якщо вони не осмислять події, які трапилися  з ними.

Будь-яку ситуацію ми наповнюємо новим змістом, коли вкладаємо в неї сенс, навіть якщо вона руйнує всі наші надії, сподівання і цінності. Слід зазначити, що з цим поглядом, цілком погоджувався Віктор Франкл. Він вижив в нацистських концтаборах, не втратив віру в людей, не став нігілістом чи циніком, на відміну від багатьох людей, які пережили Другу світову війну і повернулися розчарованими, морально виснаженими, озлобленими. На противагу цьому, мислитель допомагав іншими знайти цінності, змісти, і стати достойними особистостями.

Ритм «сучасного» життя, стверджують дослідники, пришвидшився в декілька разів. Людина, яка не зупиняється, щоб осмислити своє існування, може просто згоріти, зітліти, навіть є вислів «згорів на роботі». Хоча і перегорання може відбутися не тільки в спеціальності, воно може статися і в «приватному житті», в гонитві за бажаннями, і бездумному просуванні до примарних сподівань.

Психологи, вважають, що психологічних розладів в сучасній цивілізації стає все більше й більше. На нас постійно, з усіх боків, обвалюються великі і малі пласти інформації, реклама спокушає новими товарами, програмуючи бажання. Люди віддаляються один від одного і від самих себе. Особи стають споживачами з думками, емоціями, які їм не належать. Індивіди не хочуть нічого робити і не здійснюють зусилля для того, щоб розібратися з власним життям. Їм достатньо вбирати фейки, керуватися не власним розумом, а нав’язаними пропагандою стереотипами. Вони проводять існування без розуміння, втрачаючи цінності, змісти. Згодом цей спосіб життя породжує непотрібність, страх, жах, відчай. Пасивне ставлення до своєї особи не допоможе персоні вирішити ситуацію, яка трапилися з нею. Зарадити може тільки осмислення несподіваних і неочікуваних подій.

Кожному знайоме відчуття, коли незапланована нами подія з’являється в нашому світі, наче грім серед ясного неба ̶ це ще в кращому випадку. Вторгнення неочікуваного може увірватися в мою зону комфорту, порушити спокій та затишок. Реакція людини на будь-яку загрозу вимірюється втечею, або намаганням розбити перешкоду, яка їй заважає. Жодна з цих дій не допоможе особі правильно зустріти ситуацію.

Повернення назад від незалежної від мене обставини інколи буває ефективним. Ніхто не зможе довго опиратися подіям, які особа не здатна контролювати. Обставини здоганяють бігуна і обвалюються всією тяжкістю на злякану людину. В цьому сценарії герой, описаної нами ситуації, буде звалений важкою вагою. Йому довго доведеться відновлюватися, щоб зробити крок до переосмислення.

Вперте бажання зруйнувати перешкоду, коли вона переважає сили наполегливої людини, не принесуть нічого, крім страждання. Така персона схожа на «дурня», який здатний розбити голову. Обставинам не вдасться протистояти, коли зустрічати їх лоб у лоб. Насправді зовнішні сили від нас не залежать, але ми можемо власним мисленням і осмисленням змінити своє ставлення до них, і як наслідок  ̶  адекватно діяти в важких чи не надто важких життєвих ситуаціях.

Саме переосмислення, здатне надати нам сил для проживання кризових моментів. Переоцінка цінностей своєю чергою відбувається під час нашого уповільнення. Кожна людина, яка переживає процес роздумів, схожа на філософа: в розумінні Піфагора, тобто вона  не перетворюється на науковця, а тільки стає істотою, яка не атакує перешкоду, не біжить від неї, а лише споглядає. Тобто переосмислення – це зупинка в швидкому темпі життя, пауза при невпинному і нестримному звучанні шумів поєднаними з різними звуками, якими наповнене наше існування. Тишу можемо назвати невід’ємною частиною осмислення.

Переосмислення в  грецькій культурі виражалося словом «метанойя». Християнство його розуміло насамперед як покаяння. Первісне значення цього слова – це переміна розуму, зміна думок. Процес каяття дотичний до переосмислення. Можна сказати, що істинне каяття стає тоді, коли людина переосмислює своє життя. Таким чином покаяння постає як осмислення своїх неправильних вчинків, слів, думок. В сутності, не впадаючи в міжрелігійні чи міжконфесійні дебати, істинно каятися, і справді переосмислювати свої попередні думки, словесні чи тілесні діяння  ̶  один і той самий процес.

Покаяння в тексті розуміється не цілком в релігійному смислі. Тому переосмислення доступне як для релігійних людей, так і для агностиків, чи атеїстів. Є сумніви щодо фанатиків, адже фанатизм протиставляється осмисленню. Фанатична людина не зможе осмислити своє життя. Коли відбувається переосмислення, ставлення людини до ситуацій змінюється, трансформується направленість мислення. В кінцевому етапі, навіть якщо раніше фанатизм був присутній, він згодом самознищується.

Осмислюючи всі незалежні від нас події чи обставини, які були створені нашою волею, ми змінюємо власне розуміння. Здійснивши зміни в своєму розумі, людина може адекватно сприймати реальність і цілеспрямовано діяти. Вчинки і мислення не завжди поєднані в співіснуванні індивідів. Більшість людей починають з осмислення ситуації, тільки після цього процесу відбувається вчинок. Рідко відбувається єдність першого і другого.

Переосмислення – це незамінний процес для вдосконалення людей. Не осмислюючи своє прожите життя, особа буде пасивною істотою, вона намагатиметься забутися в різних стимуляторах: алкоголь, телебачення, секс, наркотики, натовп і т. д. Гонка за бажаннями приведе до страждання, вона не зможе зупинитися, швидкий темп приведе до «екзистенціального вакууму». Переосмислюючи ситуації, які були створені нами, чи в які ми були «вкинуті», люди вдосконалюють себе, стають дійсно розумними і духовними діячами, а  не споживачами.

Тарас Клок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Підтримай нас!
Рубрики:
Ми у Facebook
Ми Вконтакті