Альмариканці вчили, що Божество не має трьох осіб, тому що Бог на протязі багатьох часів проявляв Себе тричі в особі людини, і таким чином Бог відкривався трояко, різне одкровення в різні часи.
Основні ідеї амальриканців щодо одкровення Бога в різні часи:
1) З Авраама починається період Отця;
2) від Ісуса — період Сина;
3) від Амальрика – період святого Духа.
В період Сина вже втрачає своє значення Мойсеїв Закон (Тора), а в період Святого Духа — увесь церковний порядок. Тоді, як Божественний дух відкривається в серці окремої людини, і та людина, в якій той дух перебуває, не може грішити. Цей постулат послужив до виникнення вільної чуттєвої любові, яку вони сповідували з іншими братами та сестрами, що носили назву «Вільного Духа», з якими вони поєднувались.
У 1209 році в Парижі зібрався собор, який засуджував вчення амальрикан, наказав викопати прах Амальрика і викинути його на поле. Одні з послідовників стали жертвами священної інквізиції через спалення на вогнищі, інші – були засуджені довічно у в’язниці.
На Лютеранському соборі у 1215 році єретичне вчення Амальрика було засуджено папою Інокентієм ІІІ.
Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства
