Притча про сiяча

Давайте трішки поговоримо про дуже важливу і шановану притчу про сіяча. Цю притчу розповідає учням Ісус Христос. Ісус через притчу показує сенс існування людини. Тобто притча учить людину шанувати Бога інших людей і саме в цьому полягає і сенс християнства.

Ми читаємо ось вийшов сіяч, щоб посіяти. Сіяч це – сам Ісус Христос, який своїм вченням почав сіяти християнську любов. Христос показує свою любов і відкриває двері людині до правильного існування. Далі читаємо «І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, — і пташки налетіли, та їх повидзьбували». Цей уривок про людей,які стоять на роздоріжжі,вони є віруючими, але  їхня віра не завжди є сильною. Такі люди часто ходять в храм, але не розуміють суть християнського вчення. Бути християном це  не просто  ходити в церкву і чекати коли закінчиться служба, і коли священик чи пастор розкаже проповідь і все. Потім після церкви прийти додому напитися і почати кидати мати і обговорювати інших.  Такі люди не будуть давати Богові добрий урожай. Другі ж упали на грунт кам’янистий, де не мали багато землі, — і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, — то зів’яли, і коріння не мавши, — посохли. В цьому уривку притчі Ісус говорить про людей які ще не найшли правильного шляху у житті. Такі люди навіть не впізнали істиної віри (під поняттям істина віра розуміється християнство), а їхні релігійні культи це – своєрідний не живий камінь,і сонце жарить таке каміння. Таким людям потрібно шукати істину у християнстві,тому,що християнство це єдина релігія любові,істиною є Христос. А інші попадали в терен, — і вигнався терен, і їх поглушив. Це про людей котрі навчають інших поганих вчинків,вони і є цим колючим тереном, і ведуть в блуд Христових вівців і відкидають їх від доброго пастиря (Ісуса Христа).  Такі люди є лжевчителями, які створюють нові релігійні вчення для свого збагачення і обожнення, але вони є тим колючим тереном,котрий ніколи не стане добрим зерном, якщо не покається. Христос навчав,що кожен може просити прощення в Господа. І Господь простить. Інші ж упали на добрую землю — зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те в трйдцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!” Це про людей які живуть по приписам християнської віри,але і їм потрібно не оступитися, ми повинні пам’ятати, що самий улюблений янгол Господній уступився і натворив багато жахіть. В притчі ми розуміємо те, що хочемо розуміти. Притча навчає нас сіяти добро і любов в своїх та людських серцях. Суть притчі у любові до Бога і до ближнього. Дмитрук Ігор Магістр богослов’я